Олесь довго не був вдома. Перші два роки, навчаючись у виші в іншому місті, ще приїздив на канікули. Мати, звісно, годувала на всі закваски, готувала усе найулюбленіше. Від’ївшись, дня через три-чотири Олесь починав нудьгувати. Друзі роз’їхалися, робити нічого.
Містечко невеличке, знайоме до кожного кущика, за пару годин обійдеш все. Виспавшись і помучившись ще тиждень, він починав рватися назад.
Мати благала залишитись ще на тиждень, але Олесь вигадував якісь справи та з легким серцем їхав. Велике шумне місто манило його. Ось де не помреш з нудьги, де весело. Він уже й товаришами там обзавівся. А що тут робити? Нудно та пресно, аж зуби ломить.
На третьому курсі влаштувався працювати у фастфуд. Працював по вечорах, до закриття, саме коли молодь лютувала. Такий спосіб життя йому подобався. Та й гроші не зайві. На стипендію не прогодуєшся. Відмовився від допомоги матері гордо. Мама дзвонила, просила приїхати хоч на Різдво. Обіцяв, хоча в кафе починався аврал.
Закінчилися святкові дні, почалися заняття у виші. Поїздку додому Олесь відклав до літа. Але з настанням тепла перейшов на повний робочий день. Життя у великому місті кипіло, час минав непомітно. Ось уже й диплом у кишені. Святкували з курсом кілька днів – роз’їдуться, коли ще побачаться?
А потім друг запропонував поїхати працювати до Іспанії.
— Поїдемо зі мною. Ти підходиш за всіма параметрами. Давай тільки зараз вирішуй. Треба встигнути оформити документи. Хлопець, з яким збиралися, раптом відмовився. Дівчина у нього завагітніла, одружується. Тож, згоджуйся, не пошкодуєш. Контракт на рік. Іспанську підтягнеш.
Поки молоді, світ побачимо. А потім робота, одруження, діти, виїзди за кордон раз на три роки. Танцюй, поки молодий, хлопче, — співів фальшиво друг.
Олесь погодився. Почалися метушливі дні біганини по лікарях за довідками, оформлення паперів. Перед самим від’їздом подзвонив матері. Винячливо пообіцяв, що через рік повернеться і обов’язково завітає.
— Як же так, сину? На цілий рік?! Хоч на денек приїхав би. Я вже починаю забувати, як ти виглядаєш, — благала мама.
— Пробач. Завтра вилітаю, квитки вже на руках. Не можу підвести компанію й друга. Ну все, мамо, кохаю, дзвонитиму…
В Іспанії жили при готелі, харчувалися там же. Хто хотів, орендував житло. Гроші особливо не витрачали, збирали. Ким вони там тільки не працювали. Не розслабишся — за будь-яку провину штрафували. Але Олесю подобалося.
Повернувся він через три роки. Відразу купив квартиру в іпотеку, влаштувався на роботу. Матері дзвонив, але на бігу. Обіцяв приїхати, от тільки справи розв’яже. Але одні справи змінювалися іншими.
У вихідний з другом вирішили відпочити у клубі. Пили, танцювали, гуляли. Прокинувся Олесь у ліжку з дівчиною. Красива вона чи ні — не роздивився. На обличчя впала пасмо густих темних волосся. Відсунути не наважився, щоб не розбудити. Олесь не міг пригадати ні її імені, ні як вона опинилася в його квартирі.
Обережно вибрався з-під ковдри та пройшов у кухню. Випивши води з-під крану, подався у душ. Довго стояв під набризками води, роздумуючи, як ввічливіше вказати дівчині на двері.
А коли вийшов із ванної, розносячи навколо запах гелю для душу, майже тверезий, дівчина вже господарювала на кухні. Дякувати небу, виявилася гарненькою. На ній, просто на голому тілі, була його сорочка, що відкривала огляду спокусливі ніжки. Виглядала вона так привабливо, що Олесь одразу забув, що щойно збирався випровадити її. По кухні розлився запах кави, на столі на тарілці акуратно лежали тонкі пластики сиру.
— Пробач, але в твоїй холодильній більше нічого не знайшлося, — посміхнулася йому дівчина.
Після кави вони знову повернулися до ліжка…
Дівчину звали Оксаною. Олесь сумнівався, що це справжнє ім’я, але уточнювати не став. Та яка різниця? Головне, вона без ускладнень. Оксана затрималася у нього на місяць.
Подобалася вона йому, притягувала чисто фізично. А що ще треба молодому хлопцеві? З нею було легко й весело. Готувати вона не любила й не вміла. Їжу замовляли у піцерії чи ходили по кафе.
За цей місяць Олесь жодного разу не виспався як слід. Оксана ніде не працювала. Казала, що шукає себе. Він ішов на роботу, а вона ще спала. А ввечері тягнула знову до клубу, де вони гуляли до пізньої ночі.
Накопичилася втома, дратівливість. Олесь розумів, що таке життя йому не на користь. Начальник підозріло поглядав на нього. І щодо Оксани не обманювався. Жила за рахунок хлопців, готових витрачати гроші заради її тіла. Пора було закіОлесь глибоко зітхнув, подивився на нову заставку в телефоні — фото Вари з Лізою, і набрав номер матері, щоб сказати, що завтра їде додому — назавжди.
