У мирний час я вела власний бізнес. Мої готелі біля моря були надзвичайно популярні та приносили мені стабільний дохід. Я збиралася розширити свій бізнес та будувати нові готелі, адже бачила потенціал у туристичному секторі та підтримку з боку місцевих жителів.
У мене було двоє прекрасних діток — маленький Юра та красуня Оля. Вони були моїм найбільшим щастям і невичерпним джерелом радості. Я проводила з ними багато часу, намагаючись бути не тільки успішною підприємницею, але й люблячою матір’ю.
Але життя рідко буває безхмарним, і одного дня все змінилося. На жаль, наша країна втрапила у складну політичну ситуацію. Настав час неспокою та небезпеки. Лихоліття вразило наш регіон, залишивши за собою руйнування та загрозу нашому життю.
Змінилося все. Мій бізнес був на межі знищення, а безпека моїх дітей стала головним пріоритетом. Я була змушена прийняти найскладніше рішення в своєму житті — емігрувати за кордон разом з Юрою та Олею, шукаючи безпеку й мирне майбутнє для нашої родини.
Розпочалася нова глава мого життя. Залишаючи за собою спогади про минуле, ми вирушили у незнайому країну, сподіваючись знайти притулок і нові можливості. Було важко звикнути до нового середовища, мови та культури, але ми не здавалися.
За деякий час я прилаштувалася на роботу і могла забезпечити наші базові потреби. Діти почали ходити до місцевої школи, де швидко адаптувалися та знайшли нових друзів.
Важкі часи навчили нас цінувати маленькі радості та кожен прожитий день. Хоча наші серця часто болять за тим, що ми залишили позаду, ми стали сильнішими та більш вдячними за кожну мить щастя, яку маємо зараз.
Коли у мене все втряслося тут, за кордоном, я не могла сидіти склавши руки. У моєму серці була туга і біль за людей і землю, яку вимушена була покинути. Я бачила, як війна та економічна нестабільність залишали позаду руйнування та страждання, і моє бажання допомогти рідній країні ставало ще сильнішим.
Зі своїми накопиченими знаннями та підприємницьким духом я зрозуміла, що можу зробити щось більше, ніж просто передати гуманітарну допомогу. Я вирішила зосередитися на постачанні автомобілів, які вкрай були потрібні нашим хлопцям.
Так почалася моя нова місія — переганяти автомобілі в Україну. Я організувала групу, яка співпрацювала з виробниками з інших країн. Моя команда та я почали займалися пошуком якісних транспортних засобів за вигідними цінами, а потім організовували їх транспортування до України.
Це була складна та відповідальна робота. Ми займалися оформленням необхідних документів, логістикою та забезпеченням безпеки перевезень. Моя робота на початку допомогла заповнити дуже важливу нішу. Ці машини були вкрай потрібними нашим хлопцям.
Часом я відправлялася до України особисто, щоб відвідати свої готелі, які залишилися під опікою довірених людей, зустрічалася зі старими друзями і рідними.
Для мене біла важливою внутрішня гармонія, яку я відчувала, коли виконувала щось корисне та допомагало тим, хто потребує допомоги. Це було моє сповнене сенсу покликання.
Так, я впевнена, що незалежно від перешкод, які життя кидає нам на нашому шляху, ми, зміцнені любов’ю та наполегливістю, зможемо пройти цей шлях і захистити рідну землю від ворожої навали.
Я продовжую планувати наше майбутнє, зберігаючи спогади про своє коріння та вірячи, що одного дня ми знову зможемо повернутися до наших рідних земель. Але зараз моєю головною метою є безпека та щасливе дитинство для Юри та Олі, та допомога за можливістю своїм землякам.
