Ох, слухай, це був такий вечір От що сталося після вечері:
Що ти зовсім схаменувся?! Маріянна кинула серветку на стіл, келих із вином аж здригнувся. Запросити її сюди, до нас у дім!
Маряно, заспокойся, Микола нервово поправив краватку. Та нічого страшного. Звичайна робоча зустріч.
Робоча зустріч?! голос Маріянни злетів на октаву вище. О десятій вечора? З пляшкою шампанського та свічками?
Ми обговорювали новий проект
Який проект, Миколо? Який проект з цією з цією Соломією?
Микола одвів погляд. На столі ще стояли тарілки від вечері він так старався приготувати вареники, хотів дружину порадувати. А тепер все пішло коту під хвіст через один необачний дзвінок.
Маріянна встала й почала хвилюватись по кухні. Сорок три роки, а виглядала молодшою. Стримана, доглянута, завжди про себе дбала. Микола часто казав друзям, що йому пощастило з дружиною.
Слухай мене уважно, вона зупинилася навпроти чоловіка й уперла руки в боки. Я не дурна, хоч ти мене такою й вважаєш. Ця дівчина дзвонить тобі щодня, ти затримуєшся на роботі, приходиш додому з запахом її парфумів.
Марян, ти перебільшуєш
Перебільшую? вона дістала з кишені телефон. А це що? Пятнадцять пропущених від неї за сьогодні!
Микола зблід. Забув, що Маріянна бачить усі сповіщення на його телефоні через спільний сімейний акаунт.
Вона з роботи дзвонила
З роботи! Маріянна гірко засміялась. У суботу, в неділю, опівночі! Яка це така термінова робота?
Микола мовчав, вертячи виделку. Двадцять два роки шлюбу, і він ніколи не бачив дружину в такому стані. Навіть коли були труднощі з грішми, коли хворіла її мати, Маріянна трималася гідно. А тепер вона була на межі.
Миколо, голос її стих, але в ньому лунала біль, я ж бачу, що діється. Ти закохався в неї.
Ні, він похитав головою, але прозвучало це нікчемно навіть для нього.
Не бреши мені! Не бреши собі! Я тебе двадцять два роки знаю, думаєш, не помічаю? Ти сяєш, коли вона дзвонить. В тебе очі палають, коли йдеш на роботу. А коли приходиш додому
Маріянна не договорила, але Микола зрозумів. Додому він приходив похмурим, дратівливим. Дім видавався йому нудним поруч з офісом, де працювала Соломія.
Маряно, давай поговоримо спокійно, попросив він.
Про що? вона сіла на стілець навпроти. Про те, як ти змінився? Про те, як перестав мене помічати? Про те, що вже місяць ми не спілкуємось по-справжньому?
Микола уважно подивився на дружину. Коли востаннє він цікавився її справами? Коли питав, як пройшов день? Усі його думки були про Соломію.
Вона молода? тихо запитала Маріянна.
До чого тут це?
Скільки їй років, Миколо?
Двадцять вісім.
Маріянна кивнула, наче підтвердилися її найгірші підозри.
Зрозуміло. А мені сорок три. Я для тебе стара стала.
Ти жартуєш.
Жартую? вона встала й підійшла до дзеркала в передпокої. Подивись на мене, Миколо. Оці зморшки коло очей, ця сивина, яку я щомісяця зафарбовую. А вона молода, гарна, без дітей, без к
Микола завів
А машина, здавалося, сама повернула до під’їзду, коли він побачив її фігуруру у вікні, яка хутко сховалася за спущеною шторами.
