Соломійко, ти памятаєш, що в неділю йдемо до мами на день народження? запитав чоловік під час сніданку.
«Ой, ну хіба це можна забути Ти ж усе вуха прожужжав. А свекруха за останній тиждень вже чотири рази нагадала. Тут хочеш не забудеш!» такі думки вихором промчали у голові Соломії, але вголос вона тільки кивнула й усміхнулася:
Памятаю, Василику, памятаю ледь чутно зітхнула. Останнім часом зустрічі зі свекрухою стали для неї справжньою тортурою. Марія Петрівна завжди мала невдоволене обличчя. Соломія ніяк не могла збагнути, чим вона дратує матір чоловіка. Здавалось би і чоловіка кохає, дітей народила, господарювання тримає на відмінно. Але, мабуть, усьому не вгодиш.
З Василем вони познайомились дуже банально й по-сучасному в інтернеті, у спільноті спортивного харчування в Facebook. Соломія там купувала собі вітаміни, а Василь протеїнові батончики. З того й пішла розмова, потім переписка на її сторінці; він лайкав її фотографії, і згодом їхня дружба перетворилася на щось більше За сім місяців вони вже подали заяву до РАЦСу.
Соломійко, от побачиш, я буду прекрасним татом! Чесно! Я й дітей хочу багато четверо! Два хлопці й дві дівчинки. Бо один то виросте егоїстом. А коли їх багато то завжди є підтримка, і виростають добрі люди.
Ой, ну ти й дивакуватий засміялася Соломія. Ти ж і сам у сімї один, і нічого, не егоїст.
Я взагалі у тебе винятковий, підморгнув Василь і поцілував її в щічку.
Коли Соломія вперше зустрілася з майбутньою свекрухою, та глянула на неї гострим поглядом, що пронизував наскрізь, а густо підведені брови нахмурились. За столом почала питати про родину, освіту. Дізнавшись, що Соломія не киянка, а студентка з багатодітної сімї з Тернополя, яка живе з мамою в двокімнатній квартирі, Марія Петрівна помітно засмутилась і так і не підняла більше очей від тарілки.
Весілля відгуляли гучно у відомому львівському ресторані. З Тернополя приїхали мама Соломії, дві сестри й троє братів усі молоді, гарні й голосисті. Був гамірно, весело, яскраво. Соломія і Василь не відходили одне від одного мов голуби.
За два місяці після весілля молодята повідомили рідним, що чекають поповнення. Василь аж підскакував від радості, Олини сестри й брати засипали їх привітаннями, а мама Соломії так розхвилювалася, що не змогла втримати сліз, коли дізналась, що стане бабусею. Марія Петрівна ж, почувши новину, тільки важко зітхнула і ще сильніше стиснула тонкі губи.
Та чи не поспішили ви, дітки? Ще пожили б для себе, поблукали світом. Які з вас батьки самі ще діти пробурмотіла свекруха.
Мамочко, ти ж бабусею станеш! Це ж таке щастя! А я буду татом! Василь аж сяяв і, схопивши матір за руки, закружляв її по кімнаті. Та лише відмахувалась із досадою.
В призначений час у подружжя народилась гарненька, здорова дівчинка копія Соломії. Василь був у нестямі від щастя. Соломія з головою поринула в піклування про донечку та облаштування їхнього кубельця. Василь добре заробляв, тож міг дозволити найняти і помічницю, й няню, але Соломія вирішила справлятись сама. І це їй чудово вдавалося. Василь міг і погуляти з донечкою у вільний час, і підгузок змінити, й нагодувати.
На перший день народження Катрусі вони дізналися, що очікують на ще одну дитинку. Василь мріяв про синочка і мрія здійснилася: за девять місяців народився Іванко.
З двома малюками Соломії одній вже було важко, і вони запросили жінку, що допомагала по господарству щоб Соломія могла займатися дітками. Її все влаштовувало. Василь був уважний, ніжний, діти радість, достаток надійний. Здавалося, живи й радій, але ложка дьогтю завжди знайдеться. В їхній ложці був цілий кадуб в особі Марії Петрівни.
Васильку, чому твоя мама мене так не любить? Здається, й до внуків байдужа. Що я не так роблю? запитала Соломія одного разу.
Ой, Соломійко, не бери близько до серця. Мама завжди своє мала на думці, ми для неї чужі люди. Головне, що я тебе люблю над усе, обійняв її Василь і поцілував у лоб.
Діти росли, справи у Василя йшли вгору, у домі панував затишок. Соломія була щаслива, що колись погодилась на зустріч із хлопцем із мережі тепер він для неї увесь світ.
Одного разу залишили малюків на няню і пішли на виставу Соломія обожнювала театр. Зручно вмостившись у кріслі, вона вже налаштовувалась на прекрасне, як раптом їй зробилося зле
Василю, мене нудить Може, від того салату у кафе? Там якийсь дивний запах.
Попри всі зусилля, краще не ставало. Довелося піти зі спектаклю, поїхати додому. Вдома Соломія прилягла, і за півгодини полегшало. Ще через годину вирішила зробити тест на вагітність на всяк випадок. І дві яскраві смужки!
Соломія! У нас тепер буде троє діток! Як я мріяв! Василь засяяв, мов сонце.
Троє це прекрасно, але чи не зашвидко? Ваня з Катрусею ж іще маленькі розгублено мовила Соломія.
Що значить швидко? Наші ж діти! Впораємось! О, а скажемо про це мамі прямо на її день народження хай буде сюрприз!
«Он ще здивується Скаже, плодимося, як зайці, ще щось гірше пригадає», подумала Соломія, але лиш усміхнулась чоловікові. Що буде те буде.
У неділю, коли сонце наче співало золотом у вікнах, родина зібрала квіти, купила торт і трохи спізнившись, зайшла до Марії Петрівни.
Свекруха зустріла їх обіймами й пахощами дорогих парфумів. Обцiлувала всіх і провела до святкового столу.
Гості вже засиділися, всі трохи веселі. Сина та невістку змусили випити штрафну та підняти тост за іменинницю. Василь із добрим сміхом підняв чарку:
Наша дорога мамо! Бабусю! Вітаємо з ювілеєм, бажаємо тобі квітнути на радість нам! А ми, твої діти, постараємось тебе тішити далі. А ось і подарунок, і сюрприз, вручив їй коробочку з золотим браслетом, прикрашеним діамантами, а зверху поклав маленький білий конверт.
Марія Петрівна відчинила коробочку, погладила коштовність, потім зацікавлено відкрила конверт Витягнула звідти тест із двома смужками. Її лице спершу розцвіло, а тоді змінилося, мовби у руках тримала мертву жабу. Вона кинула тест на підлогу й повернулася до Соломії.
Це, мабуть, твій подарунок. Іншого, крім дітей, нема чим похвалитися! Не набридло тобі вагітною ходити? Жах якийсь Добре влаштувалась: сидиш удома, дітей лупиш, син мій гарує, вас усіх годує. І домогосподарка є, і няня. Дармоїдка, чесне слово прошипіла Марія Петрівна низько, злісно.
В кімнаті впала насторожена тиша. Гості вдавали, що уважно дивляться у тарілки, а самі крадькома спостерігали за цією несподіваною сценою.
Василь зблід, ледве тримався, з ображеними вустами прошепотів:
Не вірю, що це говорить моя мама Я наче в страшному сні. Скільки ти нас терпіти могла? Я ж думав, ти мене любиш А ти нікого, крім себе не любиш
Він різко піднявся, за ним Соломія, ледве стримуючи сльози. Вони нашвидкуруч зібрали дітей і вийшли з квартири. Мати не глянула їм услід, а гості мовчали.
У машині Соломія плакала без звуку, щоб не налякати малечу. Сльози градом котилися по щоках. Василь лише важко зітхав, дивлячись на неї.
Дома до вечора мовчки ходили кожен своїми клопотами. Коли вклали дітей, сіли на кухні за чаєм поговорити, хоч якось переварити подію.
Знаєш, Соломійко, я багато думав. І зрозумів: ти ні при чому. Соломія з подивом підняла на нього очі. Так, ти ні при чому. Була б тут інша хоч Ганна, хоч Таїса, хоч Мирослава все одно б причепилася. Не діти, то борщ чи брудна підлога. Вона мене ревнує. Вона не змогла мене відпустити від себе. І ще заздрість. Мама сама мене піднімала після того, як батько нас покинув. Пахала, як віл. А тут ти, на все готове, я завжди біля тебе, діти, повна хата щастя. Не може спокійно на чуже щастя дивитись, навіть якщо це щастя її сина Вибач їй, будь мудрішою. Прости їй, а життя покаже далі
Вони ще довго сиділи удвох під мяким світлом лампи, обійнявшись. Василь думав, як мало він знав свою матір. Як перед людьми незручно А Соломія що пробачити свекрусі може, а бачити найближчим часом не хоче.
Кожен в тиші думав про своє, але було між ними головне любов і діти. А це найцінніше.
