Трудно вирішити одним разом
На літні канікули Оксана з чоловіком відвезли дітей у село, недалеко від їхнього міста. Навідували їх що вихідних, інколи вона їхала сама. Село за сім кілометрів, тому Оксана могла в пятницю ввечері відразу після роботи сісти на автобус, якщо Тарас у вихідні працював.
Можливо, вона б і не їздила щоразу, але, по-перше, сумувала за дітьми, а по-друге, батько після інсульту потребував допомоги, і матері треба було підтримати з городом. У цю пятницю зібралась відразу після роботи їхати до села.
Тарасе, я відразу до дітей у село, тож їж тут сам, у холодильнику все є. А в неділю приїжджай за мною, у тебе ж вихідний Дивно, що в суботу працюєш
У нас завал на роботі, відповів чоловік. Шеф сказав, що заплатить.
Оксана працювала головним бухгалтером у конторі, у пятницю поспішала закрити звіт, так поспішала, що через це й помилилась, і так його надіслала начальству у область.
У суботу після обіду задзвонив начальник, Віктор Олексійович.
Оксано, що ти там наплутала у звіті? Мені дзвонять зверху і лаються! Виправляй негайно, інакше позбавишся премії.
Я в селі, Вікторе Олексійовичу, може завтра Та що я могла він не дав їй договорити.
Мені байде, де ти! Виправляй! кричав так, що поруч стоїть її мати все чула.
Гаразд, зараз поїду.
Ой, доню, хто це так кричить?
Начальник, Віктор. Щось я там у звіті накосячила, поспішала вчора Ладно, треба їхати, відразу до офісу. Терміново йому, бач
Попрощалась із тринадцятирічним сином і десятирічною донькою.
Ну все, дітки, до наступних вихідних.
Приїхавши до міста, пішла прямо до офісу, подзвонила охороні, щоб не викликали тривогу, ввімкнула компютер і сіла за звіт. Перевіривши уважно, знайшла дві помилки, і сама здивувалась.
Як я могла таке пропустити? Ну звісно, вони там обурені, такі помилки одразу в очі кидаються Усе через цю поспішність, боялась автобус пропустити.
Вже був вечір, вона знову надіслала звіт, закрила офіс, здала під охорону і пішла додому.
Тарас має незабаром прийти з роботи, ось здивується, що я вдома, думала вона, йдучи повільно додому, вирішила пройтися пішки. Цікаво, раніше він у вихідні не працював, і взагалі останнім часом змінився. Телефон з рук не випускає, якийсь задумливий, інколи злий. Треба поговорити, зясувати. Якраз дітей нема, можна і поспілкуватись, щоб вони не чули.
Підійшовши до будинку, дістала ключі з сумки, підняла голову і побачила світло на кухні.
Значить, Тарас уже вдома!
Піднявшись на третій поверх, її серце раптом затріпотіло. Підійшовши до дверей, почула романтичну музику, яку чоловік не любив, коли вона вмикала. Це було дивно. Двері Оксана відчиняла обережно, у передпокої натрапила на чужі босоніжки, знайомі, але чиї не могла згадати, та й не до того зараз було.
Тихо поклала ключі і сумку на тумбочку, заглянула у кімнату, де горів бра, пройшла у спальню нікого. Лише грала повільна мелодія.
Обернувшись до балкона, побачила два силуети, обидва курили.
Надька, це Надька, пройшло в неї, як удар, точно, і босоніжки її. Їй стало погано, це була її подруга.
Що вона тут робить? Останнім часом Надя часто приходила до них у гості, коли Оксана була вдома. Втрьох пили чай, інколи вино. Оксану затрясло, вона тихо підійшла до балконних дверей.
Тарасе, коли ти вже скажеш Оксані про нас? почула вона голос подруги.
Чоловік, схоже, не радий був цьому питанню і відповів роздратовано:
Надь, ну знову про це? Ми ж домовились, що не тикатимеш. Я ще сам не вирішив
Крізь тонку завісу Оксана побачила, що чоловік стояв у трусах, а подруга у його сорочці, курили і розмовляли.
Ну і коли вирішиш? раптом несподівано для себе голосно спитала Оксана, розсуваючи завісу.
Чоловік від несподіванки впустив цигарку, а подруга скрикнула, мабуть, вона впала їй на ногу. Надя заголосила:
А ти чого приперлась? Ти ж мала завтра приїхати, дурна! Навіть добре, що підловила нас! увійшовши у кімнату, кричала вона, Тарас мовчав. А ти, Тарасе, може тепер вирішишся? Надя була у шаленстві, не очікувала, що подруга їх підловить.
Оксана від такого нападу остовпіла, але трималась і не плакала.
Оксано, ну
