Тріск сухої гілки під своєю ногою Іванко навіть не почув. Здалося, що цілий світ враз перевернувся догори дриґом, закрутився строкатим калейдоскопом, а вже за мить розсипався на тисячі сліпучих зірочок, що зібралися в лівій руці трохи вище ліктя.
Йой… Іванко вхопився за травмовану руку і одразу скривився від болю.
Іван! гукнула його подруга Соломійка і, підбігши, впала біля нього на коліна. Дуже болить?
Та ні, смішно! зі стогонами і сльозами на очах прошепотів він.
Соломійка простягнула руку й обережно доторкнулася до плеча Іванка.
Та забери! раптово різко крикнув він, блиснувши роздратованими очима. Болить ж! Не чіпай!
Образа душила Іванка вдвічі сильніше. По-перше, скоріш за все, він зламав руку і найближчий місяць проведе нудно, а друзі насміхатимуться з гіпсу. По-друге, він сам видряпався на оте дерево, щоб похизуватись перед Соломійкою спритністю та сміливістю. З першою бідою можна було змиритись, а от друга просто кусала його душу. Принизився перед цією дівкою, а вона ще й жаліти намагається! От уже ні… Смикнувшися, притримуючи обвислу руку, Іванко рішуче пішов у бік лікарні.
Іване, не журися, все буде гаразд! Соломійка поспішала поруч, намагаючись підбадьорити приятеля. Усе налагодиться, Іване! Побачиш!
Відчепися, зупинився він, кинувши на неї зневажливий погляд і плюнувши долі. Яку гаразд? Я ж руку зламав, ти не бачиш? Чи дурна? Йди додому, вже дістала!
Не озираючись, вирушив по тротуару, залишивши Соломійку стояти з великими сірими очима, які наповнювались слізьми, і шепотіти ті самі слова:
Усе буде добре, Іванко… усе буде добре…
***
Іване Вікторовичу, якщо завтра протягом двадцяти чотирьох годин не побачимо переказу гривень, будемо дуже незадоволені. До речі, синоптики прогнозують ожеледицю, за кермом зважайте на дорогах бувають всілякі… неприємності. Бережіть себе.
В слухавці запала тиша. Іван відкинув телефон і, схопившись обома руками за голову, опустився на спинку крісла.
Де мені взяти ті гроші? Графік платежів же тільки наступного місяця…
Зітхнувши, він знову набрав номер і підніс слухавку до вуха.
Олено Василівно, можемо сьогодні партнерам із холдингу переказати гроші за устаткування?
Але… Іване Вікторовичу…
Можемо чи не можемо?
Можемо, але тоді поточні платежі…
Та хай потім! Перекажіть їм усе сьогодні.
Добре, але згодом будуть проблеми з…
Не дослухавши, Іван натиснув відбій і гучно стукнув кулаком по підлокітнику.
Кляті кровососи…
Несподівано щось ніжно торкнулося плеча, і він здригнувся.
Сашо, я просив не підходити, поки працюю, так?
Його дружина Олександра лагідно пригорнулася до вуха і погладила волосся.
Ваню, тільки не хвилюйся, гаразд? Все буде добре…
Ти знову зі своїм все буде добре! Надоїла вже! Мене завтра прибють, тоді тобі добре буде?!
Іван підхопився, схопив Сашу за руки й відштовхнув.
Чим займалась? Борщ варила? Іди, вари! Не нервуй мене!
Жінка зітхнула й вийшла з кімнати. На порозі вона ще раз пошепки повторила звичні слова.
***
Ти знаєш… От я лежу й згадую наше життя…
Старий ледь розплющив очі й глянув на свою Соломію. Її колись гарне личко вкрили зморшки, плечі зсутулились, а трималася вже не так прямо, як колись. Вона обережно поправила катетер на його руці, усміхнулась і не відпускала його долоні.
Коли я потрапляв у неприємності, коли опинявся на межі… Завжди приходила ти і казала одну і ту саму фразу. Ти навіть не уявляєш, як вона мене виводила! Хотів тебе тоді придушити за наївність! старий намагався усміхнутися, але розкашлявся. Коли приступ минув, додав: Я собі і руки, і ноги ламав, мені й погрожували не раз, я все втрачав, а ти повторювала: Все буде добре. І що найдивніше не збрехала жодного разу. Як ти так знала?
Та нічого я не знала, Іваночку, зітхнула Соломія. Ти думаєш, це тобі казала? Себе втішала. Як же я тебе кохала, дурнику. Ти моє все Коли тобі було зле, виверталося серце, ночі не спала, сліз не злічити І мріяла тільки про одне: хай як буде, аби живий буде добре…
Старий притулив її руку до себе і давився важкими словами.
Воно так А я ще й сердився. Пробач мені, Соломійко. Прожив життя і тільки зараз замислився. Ох, і дурний же я
Соломія непомітно змахнула сльозу і низько схилилася до його обличчя.
Іванчику, не журись
Вона на мить завмерла, вдивляючись у його очі, а тоді поклала голову йому на груди і ніжно гладила вже холодну долоню.
Все було добре, Іваночку… Все було добре
Життя, як не крути, це любов, терпіння і віра. Тримаймося за тих, хто поруч, бо саме завдяки цим людям усе найбільше і має сенс.
