Життя Марії було звичайним. Добре вчилася в школі. Не задивлялась на хлопців, бо була в навчанні з головою. Та й хлопці не задивлялись на Марію, вона була занадто висока та худа для свого віку, вища багатьох хлопців. І взагалі не була дуже красивою. Вона й сама знала про це.
В інституті Марія найперша з однокурсниць вийшла заміж чим сильно здивувала всіх, хто її знав. А вийшла вона за Остапа. Остап — це старший на 6 років за неї чоловік, який працював на заводі інженером. Чоловік в свої роки все ще не мав сім’ї. Вважав жінок довкола корисливими, але зустрівши Марію зрозумів, що вона особлива, не так як всі інші, тому вирішив не втрачати таку знахідку та запропонував одружитись. Нехай не світиться від краси, але зате хороша людина, розумна та скромна дівчина. Ще й з дуже хорошої сім’ї. Марія не кохала Остапа, але мати переконала її, що треба погоджуватись, якщо пропонують.
Мати Остапа підтримала сина, мовляв красиві жінки – не для сім’ї. А ось Марійка прекрасна невістка. Відгулявши весілля Марія та Остап отримали квартиру, яка дісталась їм від покійної бабусі Остапа. В їхній квартирі завжди було ідеально чисто, завжди свіжо, завжди смачний сніданок, обід та вечеря, ідеально випрасуваний одяг та білизна.
-Не невістка, а знахідка! Найкраща господиня, серед всіх кого я знаю! – хвалилась подругам свекруха Марії.
Йшов час, Марія закінчила інститут, вийшла на роботу. Як тільки вона вийшла на роботу відносини з чоловіком стали все більше та більше холоднішати. Вони дуже сильно віддалились, не зважаючи на те, що Марія Остапа з самого початку не кохала.
-Слухай, Остапе, твоя Марійка ж в чоловічому колективі працює, не турбуєшся, що хтось її в тебе забрати захоче? – запитав приятель Остапа, Богдан, поки вони сиділи на кухні в квартирі подружжя.
-Хех, ти її бачив? Я більш ніж впевнений, що більше ніж колега вона нікому не приходиться. – посміхнувшись сказав Остап.
-Ну… як знаєш. – відповів друг.
В той момент Марія була в коридорі, тому все прекрасно почула. Її не образило, що це сказав Остап, але самі слова її сильно зачепили. Наступні декілька днів Марія ходила без настрою, на очах весь час були сльози. Щодня вона приходила з роботи та валилася з ніг. Ледве знаходила сили аби зробити вечерю для чоловіка. Їй весь час було погано. Згодом виявилось, що жінка вагітна.
Марія повідомила Остапу, що вона при надії, але він сприйняв це як буденну річ. Ніби вона сказала йому, що сьогодні на вечерю гречка з салатом. Ввечері, коли жінка збирала речі чоловіку на роботу вона знайшла довгий рудий волосок. Це її не здивувало. Вона одразу зрозуміла, що чоловік не тримає її вірності.
Марія промовчала. Нічого не сказала чоловіку. Так Марія ходила підозрюючи чоловіка в зраді, до 9 місяця вагітності. Якось прийшовши додому жінка побачила конверт, покладений в щілину між дверима та одвірком. Це був лист. В ньому було наступне:
«Доброго дня, або можливо й вечора, пані Марія. Ми не знайомі, але на жаль сталося так, що я мушу вам написати. Мені потрібна допомога. Я переїхала з маленького села до вашого міста, мені двадцять, закінчивши коледж я влаштувалась на завод, де працює ваш чоловік.
Я чесно не знала, що він одружений, в нього не було каблучки і сам він казав, що вільний. Як тільки завагітніла ваш чоловік, Остап, зробив все, щоб мене звільнили. Зараз я на 9 місяці вагітності, без грошей вже декілька місяців. На роботу не беруть, бо я вагітна, а якщо скажу батькам вони мені цього нізащо в житті не пробачать. Допоможіть мені будь ласка. Так, обставини склалися не найкращі, але дитина ні в чому не винна.»
Марії стало дуже шкода дівчину, але якби вона кохала Остапа напевно б так не зробила. Вона купила продуктів, взяла дитячих речей, що купувала для власного малюка і поїхала за допомогою таксі за адресою, яку вказала дівчина в листі.
Виявилось, що дівчина жила в орендованій кімнаті в квартирі старенької жіночки. Вони сиділи разом на кухні та виливали душу одна одній. Марія орендувала дівчині маленьку однокімнатну квартиру. Вона вирішила допомогти дівчині, яку обдурив та кинув її чоловік. Купила всі речі, які потрібні для пологів та малюка і познайомила з лікарем, в якого сама збиралась народжувати, адже і в Марії і в тієї дівчини вже підходив час до пологів.
Жінки народили дітей приблизно в один час того ж дня. В дівчини народилась прекрасна та здорова дівчинка, а в Марії такий самий красивий та здоровий син. Але дівчина майже одразу написала відмову від дитини, та одразу ж втекла невідомо куди.
Марія довго не думала і одразу ж вирішила – вона візьме цю дівчинку собі та буде ростити як власну дитину, немов би в неї народились двійнята. Всі родичі не прийняли рішення Марії і лише друг її чоловіка, Богдан, який завжди захищав Марію перед чоловіком від його гострих та образливих слів. Він приїхав до пологового та забрав Марію з дітьми. Потім, зібравши речі, Богдан відвіз жінку в ту саму квартиру, яку породілля винаймала для дівчини, що покинула доньку. Ключі в сусідки, квартира пуста.
Згодом Марія розлучилась з Остапом та утворила нову сім’ю з Богданом, якого взаємно кохала.
Пройшло багато років, діти підросли та пішли в школу. Про долю тієї дівчини ніхто нічого не знає. А доньку Марія та Богдан офіційно вдочерили, ще кола та була зовсім маленькою і люблять обох дітей однаково. Тепер в них щаслива, велика та дружня сім’я.
