Сьогодні нам довелося провести в кращий світ дивовижну людину – бабцю Стефу. Я повертався додому під сильним враженням від того, що розповіли мені старожили. А розповіли мені неймовірну історію бабці Стефи.
Сорок третій рік, війна, голод. Люди помирали не тільки від війни, а й від величезної нестачі їжі і всяких проказ…
Стефа, будучи юною дівчиною, поверталася з роботи на заводі. Вже прийшла до свого будинку. Проходить попри сарай та чує ледь вловимий для вуха дитячий плач. Спершу вона подумала, що з голодухи вже слухові галюцинації починаються. На вулиці, до слова, була зима, температура приблизно мінус двадцять п’ять-мінус тридцять градусів.
Пішла дівчина до будинку по відра, щоб взяти води з криниці. Проходить знову біля того сараю і знову чує плач. Думає ну це вже точно не причулось. І справді, коли вона зайшла до сараю, то мало не зомліла. В її сараї в сіні замотаний в якихось тряпках лежав новонароджений хлопчик. Хтось прийшов родити саме в сарай Стефи.
Вона хутко віднесла дитя в хату, розтопила піч та почала міркувати, де б їй їжі для нього взяти. А в її сусідів була корова, але зараз важкі часи, наврят вона зможе отримати від них молока, в сусідів ж своя сім’я і просто так дати комусь молока вони точно не погодяться. Тому Стефа вирішила обміняти продовольчі карточки, які їм на заводі видавали на молоко.
Вона навіть не думала віддавати маленького в дитячий будинок. Стефа записала новонародженого на себе, дала своє прізвище та виростила його як свого сина.
Як вони з Микитиком, так вона назвали тепер вже її сина, пережили ту війну знає лише Стефа та Господь бог. По закінченню війни Стефа вийшла заміж. Чоловік тоді був вдівцем і з радістю прийняв Стефу та її дитину. Потім вони завели ще двох дітей. Всіх дітей вони любили однаково. Бабця Стефа нікому не розповіла про історію появи Микитки. Вже потім, за декілька років до смерті посвятила в неї Микиту та інших дітей.
Ніхто не знає, що б сталося, якби вона не забрала тоді хлопчика і як взагалі склалося б її життя. Кожна подія в нашому житті – має вагу, має значення для подій в майбутньому.
А історію я вам цю розповідаю, щоб ви знали, що герої в роки другої світової війни були не лише на фронті, а й серед звичайних людей.
