Даша сидить вдома двадцять сім років. Точніше, вона ні разу в житті не працювала, а от вдома її рідко застанеш. Вона завжди пропадає на гулянках, вечірках чи ресторанах. На її походеньки гроші дають батьки. Вони цілують Дашу в п’яточки. Батьки хвилюються, що моя сестричка заганяє себе і доведе до перевтоми. Вони бережуть психіку Даши від роботи! Як же так, жінка, якій 27, піде на роботу.
Можливо, проблема в пізньому народжені Даши. Мене батьки так не опікали. Народили, коли їм було по 18, Дашу, коли мамі стукнуло 41.
Батьки вирішили подарувати Даші автомобіль. Грошей в них на таку покупку немає. Пенсіонери, все ж таки. Кредит вони бояться брати, тому подзвонили до мене. В мене свій бізнес. Я самостійний адвокат. Працюю цілковито на себе. Гроші в мене є, але я бажаю їх витрачати не на авто безробітній сестрі.
Батьки попросили декілька мільйонів доларів! Вони вважають, якщо купувати автомобіль, то один з кращих!
— Без проблем, мам. Тільки ми складемо договір, за яким ви будете мені повертати ці гроші по декілька тисяч доларів в місяць. Якщо ви помрете і не зможете віддавати мені гроші, це робити Даша. Домовилися?
Мама назвала мене скупою та безсердечною. Вона кинула слухавку. Більше мені не дзвонили, грошей не просили.
