Я з’їхались з хлопцем два місяці назад. Ми вдвох працювали, але зараз він сидить без роботи. Мені казав, ніби активно щось шукає.
Мене годували розповідями, ніби він ходить на співбесіди. Йому нічого не підходило. А чому? Про зарплату брешуть, умови жахливі, колектив дивний, а начальник дурень.
Слухала ці балачки в пів вуха. Мене більше хвилювали платежі за квартиру. Всі витрати лягли на мене. Я не проти підтримати свою другу половинку, але хлопець з кожним місяцем наглів.
Я не тільки працювала, але й робила хатню роботу. Хлопець сидів цілий день вдома. Не міг навіть речі на прання поставити. Коли піднімала це питання, він казав:
— Тобто вдома сиджу? Я на співбесіди ходжу! Ти думаєш це легко? Я теж втомлююся за цілий день!
Так тривало місяці. Я приходила з роботи, наводила чистоту, готувала, за все платила. Хлопець досі шукав роботу.
На вихідних хотіла поспати в тиші та спокою. Він не давав мені змоги відпочити. Постійно кудись тягнув посидіти чи випити кави.
— Якщо ми не будемо проводити час разом, то згасне іскра! Наші стосунки стануть прісними і ми розійдемося. Я ж за нас хвилююся!
Відпочивали теж за мій рахунок. Хлопець замовляв собі великі порції або найбільшу піцу, а мені радив «слідкувати за фігурою» та їсти салатики. Мовляв, він про мене хвилюється.
Йшов час. Працювала досі я одна. Хлопець все ще був в «активному пошуку». Вирішила взяти все в свої руки. Спитала друзів, може вони якусь роботу порадять. Зібрала п’ять номерів на різні вакансії. Змусила хлопця при мені всіх обдзвонити та записатися на співбесіди.
Чесно, сподівалася на результат. Він знов прийшов ні з чим. Плів ті самі байки. На наступний день, його осяяло. Вирішив займатися своїм бізнесом. Буде продавати одяг через соціальні мережі. Попросив в мене грошей на першу закупку. Дала йому 8000 гривень. Звісно ж за, умови повернення цих коштів. Хлопець покивав головою і взявся розвивати свій «бізнес».
Просидів ще два місяці без заробітку. За цей час продав речей ледь на 1500. Все витратив собі на кросівки. Мені ні копійки не повернув.
Дивлюся на календар і розумію очевидне. Він чотири місяці сидить на моїй шиї. В хаті прибрано, їсти дають, за гроші думати не треба. Гарно влаштувався. До мене нарешті дійшло, ніяку роботу цей ледар шукати не буде. Його все влаштовує.
Вирішила жорстко поговорити з хлопцем.
— Коли на роботу підеш? — Почала я, як тільки зайшла до хати.
— Ой, кохана, ти вже вдома! Я ходив на три співбесіди, але так… — Перебила його.
— Зірки не так стали? Сонце погано світить? Щось в небі падало і ти прийняв це за знак долі? Всі погані, а ти пухнастий? Які ще відмазки будуть? — Була зла, як ч0рт.
Посмішка з лиця хлопця швидко зникла. Думаю, він нарешті зрозумів, на скільки мені набридла його вермішель на моїх вухах. Він швидко з’їхав в інше русло.
— Ну, я ж своїм бізнесом займаюсь! Не хочу працювати на дядю. Не буду звичайним найманим працівником! Я вартий більшого! Точніше ми… Ми варті більшого. — В мене почало око сіпатися від його тиради.
— Квіточко моя, щоб за тиждень в тебе була робота, інакше підеш спати на вулицю.
Він злякався, а я пішла задоволена спати. Думала, нарешті щось зміниться. Скажу наперед — ні.
На наступний день, я пішла на роботу, а мій «коханий» пообіцяв піти одразу на чотири співбесіди. Коли я повернулась у вечері додому, побачила літню жінку в нас вдома. Вона допомагала хлопцю збирати речі. Такий цирк бачила вперше.
Як тільки жіночка мене побачила, накинулася з криками. Виявилось, це мама горе бізнесмена. Вона кричала, який в неї талановитий та працьовитий хлопчик. Він багато робить для мене, а мені, мегері, нічого не подобається.
Випровадила їх з хати і пішла чай пити. Добре, що ця «талановита та тендітна квіточка» покинула моє життя.
