Я довго йшов до того, щоб мати свою справу. Нарешті, під тридцять років, я нарешті спромігся відкрити свою автомайстерню. Купив повністю нове обладнання, кожного працівника самотужки шукав. Справа не легка, але якщо хочеш щось зробити гарно, зроби це сам.
Вчора до мене підійшов один з майстрів, після тижня роботи просить відпустку на чотири дні. Мовляв, дружина захворіла, а у нас двоє дітей, впоратись не може, потрібна допомога. Я звісно, людина не конфліктна, та в іншій ситуації сказав би так, але не зараз. В мене тільки йде запуск, потрібно себе гарно рекламувати, щоб запрацювало сарафанне радіо, та клієнти йшли самі.
Я йому так й сказав. Нічого такого, щоб не могла зрозуміти доросла людина. Якщо дружина не може впоратись, то в неї є матір та свекруха, нехай допомагають. Чоловік має справою бити зайнятий, а не вдома нянькувати.
Василь підходив до мене декілька разів. В мене вже почала кипіти голова. На нервах сказав, що або він працює, або звільняється, та йде дивитись за дітьми. Мені такі робітники не потрібні! На його місце черга з робітників, а він вихідні випрошує.
Можливо, я все таки погарячкував. Проте я терпіти не можу, коли зривають мої плани. В контракті чітко прописано, що перша відпустка через пів року. Все законно. На що Василь розраховував, підписуючи документи!?
