В дитинстві щоб купити продуктів мені вистачало одного рубля

В дитинстві, як я пам’ятаю, завжди, щоб сходити в магазин купити молока, хліба та масла, а потім на здачу купити морозива завжди вистачало одного рубля. Мама відправляла мене з одним рубльом та я повертався ще й зі здачею, на яку мама майже завжди дозволяла купити морозива. Це було, коли мені було десять.

Мені виповнилось п’ятнадцять. Все так само на рубль я купував потрібні продукти і на залишок купував морозиво, яке з’їдав по дорозі додому весь щасливий та радісний. А потім я йшов на різні гуртки та додаткові заняття, які завжди були безкоштовними та якісними. Тому багато дітей були чимось зайняті та не шастали де попало.

Мені вже двадцять. Мені все ще стає рубля. Я купую в магазині хліб, ковбасу, плавлений сирок та пляшечку пива. І знову ж таки в мене залишились гроші на морозиво, яке так само йшов купувати.

Тепер мені вже двадцять п’ять років. Я досі можу купити на один єдиний рубль продуктів і мені ще лишалось на морозиво. Правда замість морозива я купував газети або сигарети. І кожен рік те саме. Все стабільно. Все нудно. Застій якийсь, чесне слово.

По телевізорах показували одні й ті ж передачі, злочинців саджали до в’язниці. Всі студенти знали, що після ВУЗу обов’язково будуть працювати по спеціальності. Всюди не було взяток і нічого не проходило з використанням зв’язків. Ціни роками тримались на одному рівні. Не було безробіття. Все було стабільно та добре.

Але вся ця нудна стабільність закінчилась. І як же я сумую за тим часом…

Оцініть статтю
Джерело
В дитинстві щоб купити продуктів мені вистачало одного рубля