Уяви собі світ, де людей цінують вище за гроші. Уяви.
**Уяви**
Уяви місто, де ніхто не залишається непоміченим.
Де прибиральницю Марію Іванівну знають так само добре, як і директора заводу.
Де вартість людини вимірюється не гривнями, а добротою.
Поміркуй про світ, де перше питання на нарадах звучить не *»Скільки це коштуватиме?»*,
а *»Скільки життів це покращить?»*
Де винаходи не викидають на ринок заради наживи,
а виношують з турботою, бо їхня мета лікувати, навчати, піднімати.
Уяви школі, де кожна дитина отримує увагу не через оцінки,
а тому що кожен розум це історія, яку варто почути.
Лікарні, де пацієнти не цифри в картках,
а люди з мріями, які ще чекають на своє виконання.
Робочі місця, де вихідні належать родині, а не звітам.
Що, якби найбагатшими були не ті, хто має найбільші рахунки,
а ті, хто створив найбільше можливостей для інших?
Що, якби справжньою біржею був не ринок акцій,
а миті тепла, якими щодня діляться незнайомці?
Уяви владу, яка вимірює успіх не ВВП,
а посмішками, освітою, меншою кількістю сліз, пролитих у самотності.
Уяви сусідів, які змагаються не в тому, хто яскравіше сяє,
а в тому, хто втримає іншого, коли той падає.
І уяви себе у такому світі
без поспіху, без страху, без постійного підрахунку
Просто живеш, на повну,
бо твоя цінність у тому, що ти людина.
**Уяви. А потім дій.**
