Одного літнього дня біля річки…
Родина у Віри була дружня. Коли вона вчилася у третьому класі, в них народилася сестричка Мар’яна. Роль старшої сестри й маминої помічниці Вірі дуже подобалася. Вона із задоволенням катала коляску, поки мама готувала обід чи прибиралася.
Коли Мар’яна підросла, у садочок її не взяли — групи були переповнені, а вихователів не вистачало. Хто ж захоче працювати з дітьми за копійки? Завідувачка обіцяла взяти Мар’янку, якщо мама влаштується до них на роботу. Мама, звісно, погодилась, хоч і отримувала менше, ніж на попередній роботі.
Мар’яна народилася слабкою й часто хворіла. Над нею постійно тряслися. У садочку вона завжди була під маминим наглядом. Після школи Віра часто забігала до мами на роботу. Не всі діти люблять запіканку чи салати, какао чи кисель, а Віра просто обожнювала їх. Мама залишала їй порції, від яких відмовлялися інші діти, і Віра втішалася на повну.
Наївшись смачної запіканки, вона забирала Мар’янку додому й до приходу мами сиділа із сестрою. Мар’яну вона любила. Але потім та підросла й стала жахливо впертою.
Мар’янці було чотири, коли загинув батько. Літо видалося спекотним. Третій тиждень температура не опускалася нижче тридцяти двох градусів. У вихідні всі намагалися втекти від душного міста — на дачу чи до річки.
Батьки взяли із собою води, їжі на перекус і зранку поїхали за місто. Біля річки вже було багато народу — місця, як кажуть, ані для зернятка. Від спеки рятувалися у прогрітій сонцем воді. Біля берега вода просто кипіла від дітей і дорослих, які за ними дивилися. Мар’янка теж плескалася на мілині, а Віра стежила, щоб її ніхто не штовхнув і щоб вона сама не пішла на глибину.
Коли тато з розбігу пірнув у воду, піднявши хмару бризок, Віра подумала, що він просто вирішив поплавати. Але він швидко віддалявся від берега. І тоді вона помітила посеред річки двох підлітків.
Спершу їй здалося, що вони бавляться. Вона навіть подумала, як батьки могли дозволити їм запливати так далеко. Річка була доволі широка. Навіть дорослому чоловікові було б важко її перепливти, хоча ніхто й не намагався. А тут підлітки опинилися посеред.
Один постійно йшов під воду, а другий за ним пірнав. Коли вона побачила, що тато плив до них, тільки тоді здогадалася — вони не граються, а тонуть. Точніше, тонув один, а другий намагався його витягнути.
Навколо всі плескалися, реготали, і ніхто не бачив, що відбувається посеред річки. Віра напружено стежила за татом і підлітками, забувши про Мар’янку, що копошилася біля її ніг.
Батько доплив до них і одразу пірнув, витягнув одного хлопця на поверхню й поплив із ним до берега. Плив він повільно — однією рукою греб, а другою тримав підлітка, щоб той не пішов під воду. Другий хлопець теж виснажився і все цеплявся за тата, заважаючи йому.
«Він же його втопить!» — скрикнула Віра.
На її крик звернули увагу двоє чоловіків. Вони глянули туди, куди показувала дівчинка, зрозуміли все й кинулися на допомогу. Багато людей на березі теж почали дивитися, що сталося.
Чоловіки взяли підлітків на себе. Віра радісно замахала руками. Але незабаром вона зрозуміла — тата немає. Вона вдивлялася аж до болю в очах, але його не було видно.
«Тату! Тату!» — закричала вона.
На крик прибігла мама.
«Там…» — Віра показала на середину річки. Від жаху вона не могла говорити. «Тата нема!»
Мама схопила Мар’янку на руки й почала виглядати чоловіка серед купаючихся. Іноді їй здавалося, що вона бачить його, і вона казала доньці: «Ось же він!» — але Віра мотала головою й показувала на середину. Тим часом чоловіки допливли з підлітками до берега, залишили їх і кинулися рятувати батька.
Коли його витягли з води, він уже був мертвий. Мама не хотіла вірити й відмовлялася їхати додому. Віра заспокоювала ревучу Мар’янку.
Після похоронів мама ходила по квартирі, як непритомна, не звертаючи уваги на дівчаток. Віра відводила сестру до садочка, а сама бігла до школи. Потім забирала Мар’янку. Та не хотіла йти з Вірою, нявчала, що хоче, щоб її забрала мама.
«Мама хвора», — казала Віра.
«Тоді хай мене забере тато», — бурмотіла Мар’яна.
Віра приходила додому й заставала маму в тому ж стані — лежала на дивані, повернувшись до стіни.
Мама нічого не їла. Перелякана, Віра пішла до сусідки й попросила допомоги. Після розмови мама підвелася, почала займатися домашніми справами. Через день вийшла на роботу, на радість Мар’янці.
Тепер вони жили втрьох. Перший час грошей вистачало. З залізниці, де працював батько, мамі дали матеріальну допомогу. Були в сім’ї й невеликі заощадження. Допомагав садочок — мама забирала додому залишки їжі. Віра підозрювала, що самаА через роки, коли Глаша виросла, вона знайшла листа від Ксенії, де та зізнавалася, що завжди любила їх усіх, просто не вміла цього показати.
