Назарко спішив додому, щоб якомога скоріше похвалитись матусі новими наклейками, які отримав від вчительки. У той день перевіряли швидкість читання й у хлопчика був найкращий результат з усього класу.
Півтора року тому мама Назара на р0збuлacb у авт0катастр0фі. Хлопчик важко переживав втрaтy близької людини, а тут ще й татко привів додому тітку Людмилу і сказав, що тепер вона буде його новою мамою. У третій клас його вже повела мачуха. Жінка відразу не взлюбила хлопця, бо на її думку він був не таким як нормальні діти. Замість того, щоб гуляти з друзями, хлопчик весь день проводив на kлaд0вuщi біля м0гuлu матері.
З часом стосунки між Назаром та мачухою стали ще більш напружені. Жінка була незадоволена тим, що хлопець називає її тіткою Людмилою, а не мамою. Назарко ж пояснював це тим, що його справжня матуся спостерігає за ним з неба і вона дуже засмутиться, що в неї з’явилась заміна. Будь-яка згадка про колишню дружину свого чоловіка тітку Людмилу страшенно дратувала, тому й тепер вона дала хлопцю добрячого ляпаса і залишила без вечері. Батько мовчки спостерігав за їх непростими стосунками та не наважувався втручатись. Він був переконаний, що з часом усе само налагодиться.
На другий ранок мачуха не дала Назару навіть шматка хліба, мовляв, голод змусить його швидко одуматись. Для кращого ефекту, батьки вирішили ігнорувати сина, тому на його привітання «Доброго ранку!», нічого не відповіли. У школі на хлопчика чекав приємний сюрприз — нова ілюстрована книжечка та цукерки. Назарко був на сьомому небі від щастя, бо вчителька була першою, хто згадав про його день народження. Навіть рідний батько забув…
Відразу після закінчення уроків Назарко побіг на клад0вище. На вулиці був сильний мороз, але ніде хлопчик не почувався так тепло і затишно, як тут. Обнявши портрет матусі, він розповів про чудовий подарунок, який одержав від вчительки.
— Знаєш матусю, вранці татко навіть не привітав мене з днем народження. Але я не серджусь, у нього зараз багато справ на роботі й він, мабуть, забув. Тітка Людмила стверджує, що ти мене не чуєш, але я думаю вона просто сердиться на мене. Насправді вона хороша. Вчителька каже, що ти неодмінно чуєш мене і завжди будеш оберігати.
Назарко не хотів повертатись додому, бо знав, що на нього ніхто не чекає. Та і мачуха буде сваритися, коли дізнається, що він знову ходив на кладовище. Хлопчик просидів біля портрета матері весь вечір, а тоді заснув.
Того вечора ніхто і не помітив, що хлопчик не повернувся додому. Мама тітки Людмили захворіла і жінка поїхала провідати її, а батько пішов гуляти з друзями на всю ніч. Помітила відсутність Назарка лише вчителька, коли той не з’явився другого дня на уроці й відразу зателефонувала батьку.
Коли хлопчика знайшли, то допомога була вже не потрібна — він заснув вічним сном. Тепер Назарко знову був поруч з мамою.
До самого похорону батько ні на секунду не відходив від маленького тіла Назарчика. Він мріяв тільки про те, щоб Бог пошвидше забрав і його душу, бо змісту жити далі у нього не було.
