Ще в сьомому класі вона попередила подруг, що цей хлопець стане її чоловіком.
Марічка ще в сьомому класі розповіла своїм подругам, що Тарас її хлопець, і коли прийде час, вони одружаться. Ніхто з подруг не сперечався.
Тепер дівчата навіть боялися дивитися на Тараса, бо бабуся Марічки вважалася відьмою. Вона жила в своєму селі, займаючись темними справами, а Марічка вчилася чорній магії у місті, іноді навідувачи бабусю.
А Тарас? Тарас взагалі не звертав уваги на Марічку. Весь свій вільний час він проводив у дворі з Олесею. Олеся з дитинства була інвалідом і пересувалася на візку.
Не знаю чому, але саме Олеся запала в серце Тараса. Можливо, через її скромність чи доброту, але щось у ній прикувало хлопця. До того ж, Олеся була розумною, і з нею Тарасу було цікаво. Вони вже кілька років проводили весь вільний час разом.
Одного разу Тарас вийшов з дому і попрямував до двору, де сиділа Олеся. На шляху йому перегородила дорогу Марічка.
Привіт, Тарасе.
Привіт, пробурчав хлопець, намагаючись обійти її.
Хочеш прогулятися містом? спитала Марічка.
Сьогодні ніяк, відповів він, Вибач.
Марічка з роздратуванням стиснула губи, дивлячись, як Тарас підходить до Олесі, вітається з нею, і вони починають сміятися. Чорна хвиля гніву та ревнощів залила її серце. Вона плакала, коли ніхто не бачив.
Минув рік. Тепер Тарас возив Олесю то до річки, то в ліс, то на луки, де росли ромашки. Весь вільний час вони проводили разом.
Марічка перетворилася на чорняву красуню. Всі хлопці не могли відірвати від неї очей така вона була гарна й струнка. Але Тарас у своєму серці бачив лише Олесю. Тепер вони справді кохали одне одного, не так по-дитячому, як раніше.
І ось одного дня, коли Тарас ішов до Олесі, його знову зупинила Марічка.
Привіт, Тарасе. Знову до своєї каліки? Що ти в ній знайшов? Візьми мене заміж. Лише зі мною ти будеш щасливий у цьому світі. Ти ж знаєш, що я кохаю тебе зі школи.
Знаю, відповів Тарас, але я люблю Олесю.
Чим вона краща за мене, ця безнога курка?
Не знаю. Але те, що краща без сумніву.
Тарасе, ти ж знаєш, мені не треба докладати зусиль, щоб ти мене покохав. Моя бабуся найсильніша. Але я не хочу цього. Хочу, щоб ти сам мене полюбив. Скажи, що мені робити? Я все зроблю.
Тарас зупинився і обернувся до неї.
Зроби так, щоб Олеся почала ходити. Тоді я візьму тебе заміж, випалив він.
З того дня Марічка весь свій час проводила з Олесею. Вона приходила до неї зранку і йшла пізно ввечері. Тепер у Тараса майже не залишалося часу бачитися з Олесею. І Олеся не заперечувала. Вона робила все, що їй казала Марічка: пила відвари, мазала ноги мазями, тренувалася.
Тарас, спостерігаючи за цим, розумів, наскільки сильно Марічка його любить, якщо заради нього робить усе це.
Минуло чотири місяці.
Як зазвичай, Тарас прийшов у двір, де Марічка доглядала за Олесею. Він помітив, що майже всі сусіди вийшли на балкони і уважно спостерігали…
Марічка, тримаючи Олесю за руки, вела її все далі від візка. Сьогодні обидві були найщасливішими дівчатами у світі. Втомлені, але щасливі, вони сіли на лавку. Тарас підійшов до них, вражений побаченим.
Тарасе, можу сказати тобі кілька слів? промовила Марічка, відходячи від Олесі.
Він підійшов.
Вже час? похит
