В ПОШУКАХ КОХАНКИ
Соломіє, що ти робиш? здивовано вигукує чоловік, коли дружина простягає йому спортивні штани і футболку.
Та нічого особливого. Поки ти тут відсипаєшся, усіх коханок розберуть! Соломія знімає з чоловіка ковдру, і холод пробирає беззахисного Богдана, змушуючи його здригнутися.
Ти взагалі про що?
Після твоїх вчорашніх слів, мовляв, недалеко той день, як заведеш коханку, я прийняла рішення. Час настав, Богдане. Пів на шосту: пора прокидатися та рушати на амурний фронт.
Та я ж жартував. Ми просто посварилися, хіба забула? Пробач, був не правий.
Ні-ні, ти все правильно сказав. Це я винна. Занедбала наше полумя пристрасті. Увесь бензин на себе одну витратила. Тепер там одна зола, в якій навіть картоплю не запечеш. Виправляюся. Підйом.
Ти мене виганяєш?
Я тебе загоняю! Будеш кожного дня займатися, поки живіт не зникне. Коханка не дружина, вона не стане терпіти біля себе талисман «Мішлен». Вставай, кому сказала!
Розуміючи, що Соломія від нього не відчепиться, Богдан покірно спускається з ліжка і, аби спокутати провину фізкультурою, насилу натягує штани поверх трусів.
Нагадай, щоб ми тобі купили нормальні плавки. В цих «парашутах», боюсь, тебе з ліжка на побаченні просто віднесе вітер.
Після десяти хвилин бігу навколо будинку під пильним наглядом «тренерки», напівживий Богдан вповзає в квартиру, падає і, ледве не припадаючи губами до підлоги, починає тягтись до ліжка.
Куди це ти зібрався? спиняє його дружина.
Хочу померти у сні на ліжку.
Помирати не можна! Ми шукаємо коханку, а не патологоанатома. Йди в душ. Доведеться тепер митися мінімум двічі на день. Мене не жалів хоч людей не труй своїми натуральними ароматами. І зуби вранці та ввечері! лунає вже з-за дверей. І голову добре помий, сьогодні йдемо у фотостудію.
Навіщо?
Адекватну фотку для сайту знайомств зробити. Я нормально сфоткати не зможу, бо знаю тебе, як свої пять пальців, і через обєктив все одно бачитиму такелажника, пивного фаната й любителя варених макаронів з маслом. А нам потрібен справжній альфач!
Соломіє, може, годі вже?
Не трать слова намарно. Збережи для ніжних дівочих вушок. Давай кандидаток розглядати.
Тут Богдан трохи ожив: гортати фото на сайтах знайомств йому завжди подобалося тепер, вперше, цілком офіційно.
Може, оцю?
Та ти жартуєш?
А що не так?
Богдане, дивлячись на твою коханку, мені має бути соромно за себе, а не за тебе. Сам поглянь. Твій «Ланос» перед продажем краще виглядав. На неї табличку треба вішати: «Увага! Може відпасти фасад».
Тоді оцю.
Це «ОЦЕ», ти хотів сказати? Господи, Богдане, як мені потім на людей дивитися, якщо мій чоловік зраджує з абичим? От дивись, ось гідний варіант!
Та вона мені й не відповість
Господи Що я знайшла в тобі, такому невпевненому в собі Буратіно? Чим ти мене зачепив, що ми вже пятнадцять років тримаємося?
Може, почуттям гумору? обережно пропонує Богдан.
Богдане, будьмо чесні: якби гумор продовжував життя, ти б вже на медовому місяці осиротів. Доля випробування не любить. Ходімо, краще купимо тобі нормальний костюм, будемо ловити коханку «на живця».
Досить, Соломіє, давай вже миритися.
Де ти тут сварку бачиш? Коханка це ж ознака успіху чоловіка! А дружина успішного теж статус. Мабуть, обмежуватися однією не будемо.
У торговому центрі Соломія завела чоловіка у найдорожчий відділ, де вони ледь не роздягнули всіх манекенів.
Соломіє, ці штани й піджак коштують як комплект зимової гуми! протестує Богдан, коли його штовхають у примірочну.
Нічого, гуму тобі теж купимо в аптеці. І літню, і зимову, і із подвійною безпекою. Мені букети чужих не потрібні.
Соломіє!!!
Що Соломіє?! Безпека перш за все. Ми ж не самокат вибираємо, а гіпотенузу в наш з тобою тупокутний трикутник. Начальству вже дзвонив?
Якого питання? питає Богдан, натягуючи піджак.
Грошей! Тепер тобі підвищення треба. Як ти думаєш утримати двох на свою зарплату у гривнях? Я то ладно і борщ зїм, а з коханкою не пройде. Там розклад, як у залізобетону: одна вечеря, три келихи вина, пять зірок у готелі зекономиш на чомусь, і все розсиплеться.
Богдан нарешті вдягається і поправляє краватку.
Шикарний як у день весілля, розчулено витирає сльозу Соломія.
Вам дуже личить, підтримує жінка із сусідньої примірочної.
Може, заберете? Він зараз собі коханку шукає.
Ні, дякую, у мене вже троє, нахабно усміхається та.
Богдане, таку точно не обирай, суворо каже Соломія, нам треба вірна, як надійна карта іншого банку, куди можна сміливо переводити частину грошей. Йдемо у відділ парфумерії, оббризкаємо тебе духами і все, випускаю у вільний політ.
Ще годину вони ходили по ТРЦ, поки Соломія задоволено не кивнула.
Все, Богдане, ти готовий! Навіть без фото. Іди й памятай усе, чому я вчила: будь наполегливий, галантний і впевнений, як у день продажу свого «Ланоса».
Соломія пішла додому варити борщ, а Богдан вирушив шукати коханку, до чого його готували весь цей довгий і виснажливий день.
Через годину у квартирі пролунав дзвінок домофона.
Доброго дня, чарівна дівчина. Чи дома ваш чоловік? голос незнайомий, оксамитовий, пристрасний, збуджує у серці пожежу навіть крізь рипучу динаміку.
Ой, вирвалось у Соломії, коли ложка випала з рук від нахлинулих емоцій. Ні, він до коханки пішов.
Може, впустите мене, я маю цікаву пропозицію.
Від гарячих ноток Соломії то палило, то морозило; навіть хотіла випити «Колдрекс», але передумала і тричі натиснула на дзвінок. За три хвилини Богдан вже стояв на порозі із пишним червоним букетом. Обережно обіймає Соломію, у вузькій прихожій стало жарко.
Ти що, плакала? здивовано питає Богдан, дивлячись на дружину.
Чутки ледь навернулися. Просто вирішила, що наробила дров, а зрозуміла вони потрібні були для вогнища.
То, може, проведемо вечір разом з цікавим співрозмовником? у очах Богдана вогонь і ще схоже, пятдесят грамів коньяку для хоробрості. Я кличу тебе у ресторан, де розповідатиму дивовижну історію твоєї краси. Це документальна проза, але тобі сподобається.
Х-х-хочу, запнулась Соломія, підхопила гру, тільки борщ знімлю з плити й нафарбую вії.
А я тим часом викличу таксі, киває Богдан.
Куди їдемо? на обличчі Соломії розпливлася щаслива усмішка.
У ресторан на пять зірок!
В нашому місті таких нема. Тільки піцерія «Пять сирів».
Значить, туди. Для моєї коханки тільки найкраще.
А дружина не приревнує?
Ми дуже старатимемось, аби приревнувала, хитро підморгує Богдан.
