У пологовому будинку їй повідомили, що дитина не вижила. Роки потому вона дізналася, що її син живе в родині свого біологічного батька.
Олексій кохав Оксану ще зі школи, і вони мріяли одружитися згодом.
Мати Олексія, Ганна Іванівна, яка керувала пологовим відділенням у лікарні, не схвалювала вибір сина. Вона давно віддавала перевагу медсестрі на імя Марія й сподівалася, що син одружиться саме з нею дівчиною з родини лікарів, яку любили і пацієнти, і колеги.
Після школи Олексій вступив до медичного університету, а Оксана на факультет іноземних мов, щоб стати перекладачкою, як її мати й бабуся. Однокласники вирішили відсвяткувати це на природі й поїхали на дачу до Олексія.
Майже місяць вони провели там, не хотіли повертатися. Та незабаром почалися заняття, і треба було готуватися.
Восени Оксана сказала Олексію:
«Я вагітна. Як ти на це відреагуєш?»
«А як ти думаєш? Звісно, понесу тебе на руках до ЗАГСу.»
«Я не одна й важка.»
«Лякаєш спортсмена? У школі боротьбою займався. Ти для мене як пушинка,» жартував щасливий Олексій.
«Але що робити з навчанням?»
«З навчанням, так, Оксанко. Схоже, тобі доведеться взяти рік перерви після пологів.»
«Перейду на заочне, як моя мама. Вона мене в 19 народила і все встигала. Але давай одразу домовимося, Льоню: після весілля ти переїжджаєш до нас. Шануй свою матір на відстані. Я давно зрозуміла вона мене не прийме. Характер у неї що гора.»
«Лише заради твого спокою, Оксанко,» погодився Олексій.
Вони подали заяву до ЗАГСу й розійшлися по домах. У квартирі Оксани гостювали друзі батька подружжя з сином Андрієм, шістнадцятирічним, але виглядав на старше.
Олексій розповів батькам про новину й попередив, щоб готувалися до весілля.
Ганна Іванівна обурилася й ввечері пішла до батьків Оксани влаштувати скандал. Вона кілька разів дзвонила у двері, але їй не відкрили. У вітальні готували сті
