Я вже так звикла до цієї ситуації, що нічому не дивуюсь. Поясню як так сталося, що у нас з чоловіком 5 квартир, але нам доводиться орендувати житло.
У батьків мого чоловіка є власна квартира та у власності ще 3 квартири у різних частинах міста, вони здають їх в оренду, а нам з посмішкою пояснюють, що вони у свої роки самі заробили на все це майно, тому чекають від нас того ж. Вони мабуть не розуміють, що тоді видавали квартири від держави, та ще й можна було отримати житло працюючи на заводі наприклад. А зараз дуже тяжко орендуючи житло ще й назбирати грошей на власне. Мої батьки якщо чесно теж не дуже відрізняються. Коли померла моя бабуся, свою квартиру вона переписала на мене, але тоді я була ще маленька, тому поки мені не виповнилось 18 років, батьки вирішили здавати бабусину квартиру в оренду. І ось я вже доросла, а батькам дуже сподобалось, що кожен місяць вони отримують гроші, тому не дають мені там жити.
Вже декілька років ми з чоловіком винаймаємо житло. Однокімнатна невелика квартира—студія, на яку йдуть майже всі наші гроші. Іноді бували моменти, коли нам на їжу ледь вистачало. А зараз я взагалі в декреті, і отримую я копійки, бо стажу у мене не так багато, а заробітна плата безпосередньо залежить від нього. Чоловік теж намагається заробити грошей, працює на двох роботах. Але зараз щоб добре заробляти потрібна освіта, а її він не здобув. Відразу після школи він пішов до армії, а потім ми з ним зустрілися, тому на університет часу не вистачило.
Дуже засмучує той факт, що моя мама майже кожного тижня просить допомогти їй з вибором нової сукні або блузки, а вагітній мені у цей час не вистачає грошей на вітаміни та фрукти. Так ще й постійно натякає нам, що вже потрібно бути незалежними фінансово. Вона вважає, що ми вже повинні допомагати їй з батьком, тому що вони хочуть мандрувати по світу і таке інше.
Звісно ж мені дуже неприємно від такого ставлення батьків чоловіка та моїх. У них є все і навіть більше, але вони просто не хочуть допомогти своїм дітям. Я розумію, що вони не повинні, але якщо ж є можливість, то чому б не зробити це? Я взагалі не розумію такого ставлення до власних дітей, тому у майбутньому я впевнена, що бути давати своїм дітям все і навіть більше.
Наші з чоловіком знайомі та друзі намагаються заспокоїти нас тим, що колись ми отримаємо у спадок дуже багато майна. Але якщо чесно, я так ображена, що мені вже від них нічого не потрібно. Нехай хоч на той світ разом з собою ці квартири забирають.
