Твій син такий нудний нічого доброго з нього не вийде!
Наталка застигла в дверях, ледь не впустивши торт з рук. Матір дивилася на неї з незадоволенням, наче це вона в чомусь провинилася.
Мамо, ти про що? Наталка поставила торт на стіл. При чому тут Владко?
При тому, що він уже в сьомому класі, а все ще в звичайній школі! мати підвищила тон. Жодних спецшкіл, жодних поглиблених програм. Як він поступатиме до гарного університету? Як він чогось досягне?
Наталка прикусила губу. Розгортався звичний сценарій, а в грудях закипіла гірка образа.
Мамо, Владко добре вчиться. У нього майже всі пятірки. Займається з репетитором з математики, хоче стати програмістом, як тато.
Ось саме! мати розвела руками. Програмування! Сидіти за компютером, як твій Богдан. Звичайна робота, звичайна зарплата. А ти сама? Вчителька! Репетитор! Копійки заробляєш. Ви хоч годуєте дитину нормально?
Наталка стиснула кулаки. Слова матері болісно влучали у найвразливіше. Так, вони з Богданом не були багатіями, доводилося рахувати кожну гривню. Але їхній син Владко був щасливим.
У нас усе добре. І Владко щасливий.
Щасливий! матір іронічно хмикнула і підійшла до вікна. А ось у Ореста син от так скарб. Дениско навчається у школі з поглибленим англійським. Уявляєш? Англійська з першого класу! Вже вільно говорить. Орест з Іринкою молодці, вкладаються в дитину, не шкодують грошей.
Наталка мовчала. Брат завжди був улюбленцем. Відкрав невелику справу, купив квартиру побільше, його дружина Іринка не працювала, сиділа вдома з сином. І кожного разу мати не пропускала нагоди порівняти їх із братом.
Дениско такий здібний хлопчик! продовжила мати вже тепліше. Ось з нього точно буде толк. Орест каже, планують відправити його за кордон на мовні курси. У тринадцять років! Ось це турбота про майбутнє, ось це перспектива. А не ваша звичайна школа.
Наталка підійшла ближче. Плечі матері були напружені, обличчя суворе.
Мамо, я розумію, тобі хочеться бачити онуків успішними. Але Владко не гірший за Дениска. У них просто різні шляхи.
Різні шляхи! матір різко обернулася. Один нагору, до успіху. А інший прозябання в сірості й бідності. Ти цього хочеш для сина? Щоб він у злиднях жив?
Щось всередині Наталки стиснулося.
Мамо, ми не злидарі. Живемо за можливостями. І Владко виросте гарною людиною. Розумним, добрим, працьовитим.
Працьовитим! матір фыркнула. Цього замало в нашому світі, Наталко. Потрібні звязки, гроші, престижна освіта. А що є в Владка? Звичайна школа й мати-вчителька, яка ледве зводить кінці з кінцями.
Наталка відвернулася. Перед нею стояв торт, прикрашений ягодами, який вона спекла з любовю. Тепер він здавався таким непотрібним…
Мамо, я не хочу сперечатися. Ми виховуємо сина так, як вважаємо за потрібне. І він щасливий.
Головне це його майбутнє! мати наблизилася. Ти губиш дитину своєю безтурботністю. Ось Орест розуміє. Робить усе, щоб Дениско став кимось значущим. А ти пливеш за течією.
Наталка похитала головою. Спорити було марно. Мати стояла на своєму, і ніщо не змінило б її думку.
Гаразд, мамо. Давай просто повечеряємо. Богдан із Владком скоро прийдуть.
Як і очікувалося, вечеря пройшла у напруженій атмосфері. Мати розповідала, як чудово вчиться Дениско, як ним пишається Орест. Владко мовчки їв, поглядаючи на матір. Наталка посміхалася йому, намагаючись показати, що все гаразд.
Після тієї вечері Наталка зрозуміла: спілкування з матірю доведеться звести до мінімуму. Занадто болісно було слухати ці нескінченні порівняння.
Вона дзвонила матері й Оресту, вітала зі святами, але більше не влаштовувала сімейних посиденьок. Мати ображалася, але Наталка трималася. Треба було захистити сина від цього негативу.
Роки минали. Владко ріс, вчився, захоплювався програмуванням. Наталка інколи чула від матері новини про брата. Дениско закінчив школу із золотою медаллю. Поступив у престижний університет, хоч і не без допомоги батькових звязків.
Владко теж закінчив школу. Вступив на бюджет у звичайний технічний університет, без жодних протекцій. Чесно склав іспити. На третьому курсі вже працював у невеликій IT-компанії. Наталка пишалася ним. Богдан пишався. Але мати як і раніше віддавала перевагу розмовам лише про Дениска.
…Минуло ще кілька років. Дітям було вже за тридцять. На ювілей матері зібралася вся родина. Приїхали Орест із Іринкою. Зявився й Дениско високий, гарний чоловік із неохайною зачіскою. Правда, після університету він довго не працював. Кинув, сказав, що хоче грати музику, створити гурт. Орест вклав гроші в апаратуру. Але минуло два роки, а
