Три жінки, одна кухня і жодної згоди
Отже. Понеділок мій. Вівторок мама. Середа Зінаїда Аркадіївна. Четвер знову я, Леся чітко розписала аркуш у клітинку. А на вихідних як вийде.
Чудово, кивнула її мама, Наталія Степанівна, приховуючи задоволену посмішку. Ось і порядок буде.
Та ну, до першого борщу, буркнула свекруха, Зінаїда Аркадіївна. Ви, дівчата, тільки на папері сильні.
Леся ігнорувала. Вона втомилась. Півроку під одним дахом із двома матерями це не життя, а серіал. Тільки без кнопки «пауза».
Все почалося після народження Софійки. Наталія Степанівна приїхала «на пару місяців допомогти». А свекруха Зінаїда Аркадіївна взагалі не відїжджала: жила з ними від початку. «А куди ж я подінуся, коли син одружився?» її улюблена фраза.
Квартира трикімнатна, але за відчуттями лялькова. Сама не знаходила собі місця, а тут ще три господині.
Хто поклав пусту банку з-під огірків назад у холодильник? скрикнула Зінаїда Аркадіївна о десятій ранку.
Я! відгукнулася Наталія Степанівна з балкона. Там маринад! На солянку!
Ой, які ми господарні, язвиво відповіла свекруха. Тільки солянку я варю в середу. Сьогодні вівторок. Мій день!
Я просто хотіла допомогти, фуркнула мама.
А я не просила!
Зате я просила, Леся поставила Софійку в манеж. Мам, нехай кожна варить, коли призначено. Не порушуймо порядок. А то буде, як минулого разу: три борщі за день, а посуд ніхто не помив.
Нічого, зїли ж! не заспокоювалася Зінаїда Аркадіївна. А я потім плиту відтирала півгодини. У мене, між іншим, тиск!
Чоловік Лесі, Олег, у такі моменти або йшов на пробіжку, або надівав навушники. Казав, що в нього важливі дзвінки, але Леся знала він просто не знав, що робити. Вибирати сторону? Неможливо. Набридло легше сховатися.
Лесю, поговори з чоловіком, шепотіла Наталія Степанівна, коли Олег виходив із кухні. Нехай скаже матері, щоб не втручалася. Її внучка теж, між іншим.
Мам, ти теж втручаєшся, тихо відповіла Леся.
А як інакше, коли бачу, що все валиться з рук? Хто із Софійкою гуляє? Хто купив їй нові черевички? Хто вночі прасував?
Мам, досить. Ми не на змаганнях.
Але вони були. Усі троє: Леся, її мати й свекруха щодня боролися за звання «головної жінки в домі». А Олег… Олег намагався не потонути.
Одного вечора на кухні розгорілася справжня битва.
Я попереджала, що середа мій день! кричала Зінаїда Аркадіївна. Чому знову ваша каструля на плиті?
Бо я зайнята дитиною й мені не до вашого дурного розкладу! спалахнула Наталія Степанівна.
А хто вас просив втручатися в наш дім?
Наш дім?! Та я, між іншим, кухню відремонтувала, поки ви їздили по Карпатах!
А у вас, Наталіє, на все одна відповідь «я все зробила». Може, ви ще й онуку народили?
Леся влетіла на кухню якраз тоді, коли борщ той самий, «не за розкладом» з шумом виливався через край.
Досить! крикнула вона. Забирайте обидві каструлі! Завтра буде суп із терпіння!
Обидві матері раптом замовкли.
Я вам не роздільник між двома фронтами, зрозуміли? Я людина! Жінка, у якої, до речі, гормони грають, груди болять, дитина не спить, а бажання щось варити нуль! голос тріпотів. Годі!
І вона пішла у ванну, грюкнувши дверима. Там було тихо. І лише в цій тиші вона зрозуміла: ніхто з них ні мати, ні свекруха не винні. Вони просто не вміють відпускати.
Наступного дня вона оголосила: буде прання. Спільне. Якщо білизна постійно плутається, шкарпетки губиНа кухні запахло свіжим хлібом та спокоєм, і Леся зрозуміла нарешті вони знайшли свою рівновагу.
