Три роки у пошуках дива
Часом доля розкидає людей по світу так, що здається, дороги назад вже й не існує. Але що, як єдине, що тримає тебе на цій дорозі це обіцянка, яку дав колись, у далекому минулому?
Як зараз памятаю ту історію, яка стискає серце, хоч минуло вже багато літ. Уявіть собі: безмежний, вигорілий сонцем степ десь під Миколаєвом, пилюка, стара напіврозвалена хата на краю забутої Богом околиці. І чоловік, який готовий віддати всю душу, аби повернути втрачене.
**Сцена, яку важко забути:**
Чоловік у дорогому, проте до невпізнаваності покритому пилом піджаку крокував обережно по потрісканій землі. Кожен крок лунав втомою, подих був важкий. Перед ним, біля похиленого ганку, стояли двоє хлопчаків замурзаних, лякливих, змужнілих, не по роках.
Він зупинився. Присів навпочіпки, щоби подивитися їм просто у вічі.
Памятаєте мене? Минуло три роки, ледь чутно промовив чоловік, ковтаючи сльози.
Старший хлопчик дивився байдужо, поки на мить у його очах не промайнула іскорка впізнавання. Губи захиталися.
Дядьку Остапе? шепоче він невпевнено.
Чоловік кивнув, і по його обличчю потекли сльози, хоч скільки не стримуйся. Він розкрив широко обійми.
Я ж обіцяв, що знайду вас. Йдіть сюди.
Тієї ж миті старший хлопець кинувся до нього і розриданий упав йому на груди. Вони обійнялися так міцно, ніби боялися, що це щастя може розвіятись, як порох. Очі чоловіка були заплющені від переповнення почуттів.
**Фінал історії:**
Раптом батько відкрив очі. Його погляд, повен щемливої любові та болю, зупинився на молодшому синові. Малому, якому три роки тому ледь мова прокльовувалася, стояв осібно, не насмілюючись підійти. Він не впізнавав цього чоловіка, але серце йому підказувало щось важливе.
Чоловік протягнув йому руку.
Не бійся, маленький Дмитрику, прошепотів він. Відтепер я вас більше ніколи не залишу. Ми їдемо додому.
Маленький Дмитрик зробив крок, несміливо доторкнувся до батькової долоні, і раптом, мов щось впізнавши може запах, а може інтонацію голосу радісно кинувся до них. Він втиснувся між братом і татом, сховавши личко у потертий піджак.
Там, посеред степу, де не було нічого, крім пилу, вітру й неба, родина знову стала єдиною. Колись давно дана обіцянка була виконана. Батько їх знайшов.
