Треба було завчасно підготуватися до народження дитини!
Мій вихід із пологового був особливим. Чоловік тоді працював і приїхав за мною прямо з офісу. Я не раз просила його взяти відпустку або хоча б відгули, але начальник не дозволив. Просила, щоб усе підготував до появи малюка він мене запевнив, що все зробить. Якби не це, ще раніше і попрали б речі, і купили все необхідне, навели б лад у квартирі. А так поскаржилася 30-річна Оксана.
Не виконав обіцянку?
Їхала в пологовий зовсім неготова. Повернулася додому там такий безлад, що аж соромно перед рідними, які прийшли провідати мене з дитиною. На полицях так багато пилу, що малювати можна було. Ні коляски, ні комоду, чоловік навіть не потурбувався купити бодай кілька пелюшок. Добре хоч, подруги подарували підгузки продовжує розповідь Оксана.
Оксана одружена вже шість років. Нарешті вони з чоловіком стали батьками. Дитину довго відкладали хотіли стати на ноги. Як тільки справи покращилися Оксана вирішила, що настав час.
Я попередила начальника, що вагітна. Мене одразу звільнили. Інші, можливо, боролися б за свої права, але я сприйняла це як знак і спокійно готувалася до материнства: вишивала, насолоджувалася вільним часом. Грошей особливо не бракувало чоловіка щойно підвищили, пояснює жінка.
Вагітність минала спокійно. Майбутня мама читала, багато гуляла в парку і не поспішаючи вибирала речі для немовляти.
Чоловік не дозволяв купувати нічого заздалегідь мовляв, так у нас прийнято, що купують після пологів. Сестра пообіцяла дати нам комод і ліжечко для малюка. Відклала ще дрібні речі. Просила, щоб усе це я забрала, попрала, підготувала я спакувала тільки сумку у пологовий, більше мені не дозволялося нічого робити, зітхнула Оксана.
Та коли почалися пологи, майбутній тато схопився за голову бо зрозумів, скільки всього потрібно купити. А Оксана в роддомі хвилювалася, бо навіть білизну з пральної машини витягнути не встигла. Так і залишилася вона в барабані до повернення.
Добре хоч одяг та підгузки для дитини принесли подруги хоча знайшлося в чому малюка вдягти. Чоловік почав ганяти по всьому Києву, шукаючи дитячі речі. Але що привіз все брудне, в пилюці, плямах. Довелося перевертати все, прати та чекати, поки висохне. У такі моменти хотілося лаятися з усіма родичами й розлучатися з чоловіком, ледве не зі сльозами згадує вона.
Кілька днів Оксана приводила квартиру до ладу. З моменту народження сина минуло вже два місяці, але вона досі не хоче нікого запрошувати в гості.
Родичі вирішили, що вже найбільше часу минуло, тепер можна приходити: і борщ їм подати, і все організувати Звісно, вже й роботу мені організували! нервово кидає Оксана.
Мама Оксани не розуміє, чому донька не щаслива. Видно ж з підготовкою не встигли. Ну, треба було самій усе продумати! Девять місяців вдома сиділа, чим займалася? Попросила б чоловіка внести меблі, все помити Та й переконати його купити речі теж не було б так важко, просто треба більше наполегливості. Все у житті залежить від нас самих. Хто розраховує на чоловіків?
Як ви думаєте, чи справедливо, що Оксана має претензії до родини чи все-таки це її вина? Чи повинна була вона сама все підготувати до народження дитини? Як би ви вчинили на її місці?
