Є в мене молодша сестра на ім’я Аліна. Дівчиною вона веселою, але ось в школі в неї було завжди погано з навчанням. Та й з поведінкою. Кожні батьківські збори для мами були величезним випробуванням. Доводилось вислуховувати багато всього неприємного про Аліну від вчителів.
Допомогти вдома – для Аліни не знайомо. Вона завжди відмовлялась від такого. Нічим не заставиш. Щоб ви розуміли, помити за собою горнятко чи тарілку – ціла процесія, яка займає декілька годин розмов. Про генеральне прибирання чи прополювання грядок на дачі – взагалі мовчати потрібно, бо такого в помині не було.
Мама просто почала регулярно ходити в церкву та молитись за Аліну. Щоб нарешті нарозумилась, щоб перестала так погано себе вести і щоб взагалі поміг їй в житі не пропасти. Мені було шкода маму. Вона все надіялась, що Аліна зміниться, а я хоч і не повністю але вже змирилась, що сестра не зміниться.
Потім Аліна вступила до коледжу на продавця. Але і там вона не виявляла бажання вчитись та старатись хоча б щось робити. Почала зрештою прогулювати заняття. Ми з мамою вже опустили руки, бо не могли впоратись з Аліною. А дарма. Дуже дарма…
Аліна розійшлась не на жарт. Почала заглядати в чарку. Курити всякі «цікаві» речі разом з хлопцями. Як вона казала: «відпочиваю я так». І довідпочивалась вона до того, що прийшла додому та заявила, що носить під серцем дитину. Мама розплакалась, а я не могла вже терпіти та знатно накричала на сестру. В сімнадцять років, не маючи по суті нічого через необережність чекати дитину. Що вона тій дитині дасть .якщо вона сама ще дитина?
Робити вже було нічого, тому ми з мамою почали виховувати внука та племінника разом. Звали це сонечко Данилком. А дорога Наша Аліночка завжди намагалась ухилитись від виховання сина. Втекти кудись під різними приводами. Але тепер, зрозумівши свою помилку, ми не випускали її з їжакових рукавиць. Тому з дому вона виходила лише з дитиною, а якщо виходила без сина – значить йшла на навчання. З навчання вона теж втекти не могла, бо ми роздали свої контакти всьому педагогічному колективу, який одразу нас повідомляв про прогули.
Загалом з горем пополам Аліна закінчила навчання, отримала професію та влаштувалась на роботу, правда не без маминої допомоги, в продуктовий магазин. А через деякий час шокувала нас новиною, що збирається заміж та забирає сина жити до квартири чоловіка.
Коли Аліна познайомила нас зі своїм нареченим він нам одразу не сподобався. Начебто він був не випившим, але поведінка його була трохи дивною. Ніби алкаш якийсь.
Відгуляли весілля та переїхали вони жити до квартири Сергія. І ще й Данилка забрали з собою. Ми дуже переживали за нього, бо ж хто зна, що там відбувається, поки ми не бачимо. Довго ми не витримали і вже через сім днів були в гостях у молодої сім’ї.
Все було на диво добре, але Сергій далі був дивним і цього разу справді підвипившим. В цілому прожили вони так два роки. За цей час Аліна народила ще одного сина Євгенчика.
Але раптом до нас завітав Данилко. Сам. Він прийшов до нас сам, запам’ятавши дорогу. А йому на той момент було всього чотири рочки! Коли я відкрила двері та побачила за ними племінника, то мало не по сивіла, бо ж він живе через декілька вулиць від нас! Я швидко завела Данилка до квартири, взяла на руки та сіла з ним на диван. Він сам почав розповідати як і чому він прийшов:
-Додому прийшли тьоті з дядями і забрали в мами Женю. Я за дверима підслухав, що вони і мене хочуть забрати і втік! – майже плачучи сказав племінник. – Тьотя Юля, не віддавай мене їм! Будь ласка, я не хочу до дитячого будинку! – розплакався він.
-Ну-ну-ну, тихенько моє сонечко, я нікому і ні за що не віддам своє янголятко. – обійнявши Данилка міцно-міцно сказала я.
Виявилось Сергій грався забор0неними речовинами та продавав їх. Так ще й почав «балувати» ними Аліну, яка через перед0зування потрапила до лікарні. Там все розкрилось та до них приїхали с0ціальні служби, а за Сергієм приїхала п0ліція.
Ми забрали дітей до себе, позбавили батьківських прав Аліну та оформили опікунство над малечею. Не хочу, щоб діти дивились на Аліну та потім повторювали те саме, тому вирішила, що таке рішення буде найкращим. А саму Аліну поклали на лікування. Сергія ж засудили, а на скільки точно він сів я навіть і не знаю.
