Пиріжок за чужі гроші
«Притулила руку до серця у мене тиск скаче. Лікар сказав, потрібні дорогі ліки… Ти ж допоможеш мамі?»
***
У квартирі пахло ваніллю і свіжозвареною кавою Соломія щойно дістала з духовки пиріг із яблуками та корицею. Золота скоринка хрустіла під ножем, а по кухні пливли теплі, м’які хвилі аромату, ніби сама осінь зазирнула у вікно. Вона акуратно розкладала шматочки пирога по порцеляновим тарілкам, коли у передпокої пролунав дзвінок різкий, настирливий, мов удар метронома.
На порозі стояла свекруха Віра Петрівна. У елегантному кашеміровому пальті кольору морської хвилі, з ідеально укладеним сивим волоссям і сяючою усмішкою. У руках вона тримала пакет із дорогої кондитерської тієї самої, де тістечка коштували як денний бюджет сім’ї.
«Соломійко, здоровенькі були, рибко! співоче промовила вона, простягаючи руки для обіймів. Я от поруч проходила, вирішила зайти. А у вас як смачно пахне! Так, як у моєму дитинстві…»
Соломія стримано посміхнулась, відчуваючи, як усередині напружується знайома пружина туга, готова розвернутися. Вона знала: цей візит не випадковий.
…Віра Петрівна почала часто з’являтися в їхньому житті три роки тому після того, як її чоловік, батько Олега, пішов із сім’ї. Спочатку все було мило: недільні вечері, розмови за чаєм, допомога по дому. Але згодом її візити стали частими, а прохання настирливими.
«Олеженько, синочку, зітхала Віра Петрівна, театрально притискаючи пальці до грудей, у мене тиск шаленіє. Лікар призначив дорогі ліки… Ти ж не відмовиш матері?»
Олег, м’який і чуйний, ніколи не відмовляв. Спочатку суми були невеликі п’ять, десять гривень. Потім двадцять, тридцять. Соломія намагалася говорити з чоловіком, але він лише махав рукою:
«Соломіє, годі вже… Мама ж хвора, ти бачиш. Ми не можемо її кинути. Це ж моя мати…»
А Віра Петрівна тим часом «забувала» згадати, що ліки вже куплені, а гроші пішли на інше. То на «курс вітамінів», то на «унікальну процедуру в клініці», то на «допомогу подрузі».
Одного разу Соломія випадково побачила у соцмережах фото свекрухи у кав’ярні. На знімку вона, посміхаючись, тримала чашку капучино та тістечко з полуницею, а підпис гласив: «Солодкий четвер найкраще ліки від нудьги!»
Соломія наморщила брови напередодні Віра Петрівна дзвонила Олегу з риданням:
«Сину, мені так погасно… Ліки закінчилися, а лікар каже, що треба імпорт
