**Тіні сумнівів: як теща дізналася правду про зятя**
Ганна Степанівна, обтяжена тривогами й пітьмовими передчуттями, вирішила навідати свого зятя. Її дочка Олеся поїхала у відрядження, залишивши чоловіка, Тараса, самого із трьома дітьми. «Цікаво, як же там мій зятек справляється? – розмірковувала Ганна Степанівна, насуплюючи брови. – А раптом він усе закинув і пішов у загул?» Жінка зібрала сумки з домашньою їжею, цукерками й іграшками та вирушила в дорогу, гризома думкою, що може застати хто зна що. А якщо Тарас віддав дітей своїй матері, а сам гуляє з друзями? На дзвінок у двері ніхто не відповів. У квартирі панувала моторошна тиша… Нарешті двері розчинив сонний й розкуйовджений Тарас! Він явно не чекав тещу… Ганна Степанівна ступила у передпокій і завмерла від подиву.
**Чотири місяці тому**
Час читання: 5 хвилин
Автор: Наталка Шевченко
Ганна Степанівна, обтяжена тривогами й пітьмовими передчуттями, вирішила навідати свого зятя. Її дочка Олеся поїхала у відрядження, залишивши чоловіка, Тараса, самого із трьома дітьми. «Цікаво, як же там мій зятек справляється? – розмірковувала Ганна Степанівна, насуплюючи брови. – А раптов він усе закинув і пішов у загул?» Жінка зібрала сумки з домашньою їжею, цукерками й іграшками та вирушила в дорогу, гризома думкою, що може застати хто зна що. А якщо Тарас віддав дітей своїй матері, а сам гуляє з друзями? На дзвінок у двері ніхто не відповів. У квартирі панувала моторошна тиша… Нарешті двері розчинив сонний й розкуйовджений Тарас! Він явно не чекав тещу… Ганна Степанівна ступила у передпокій і завмерла від подиву.
Тарас ніколи не квапився зв’язувати себе шлюбними кайданами. Перед його очима був приклад старшого брата, Івана.
Іван одружився рано, ще в юності, зі своєю однокласницею Марійкою. У них народився син Ярик, а Марійка була справжньою красунею. Але незабаром їхнє кохання згасло, й Іван став похмурим, як хмара.
— Що з тобою? — не розумів тоді вісімнадцятирічний Тарас. — У тебе така гарна дружина, син, а ти вічно незадоволений!
— Не намагайся зрозуміти, — буркнув Іван. — Ніколи не одружуйся, якщо не хочеш зіпсувати собі життя! Марійка була чудова, поки не стала моєю дружиною й матір’ю. Тоді вона була моєю коханою, і їй потрібен був лише я. А тепер їй потрібна лише дитина, а від мене — усе, крім мене самого. Розумієш?
Іван махнув рукою, дивлячись на молодшого брата з досадою.
— Ти ще молодий, нічого не тямиш. Але якщо не хочеш на власній шкурі відчути, як це — не одружуйся ніколи!
Тарас дивився на брата з подивом. Марійка залишалася привабливою навіть після пологів, а народження сина, здавалося б, мало б радувати. Але Іван був усім незадоволений і незабаром розлучився. Пізніше він скаржився, що аліменти вимочують, а життя не вдалося.
У Івана почали з’являтися нові дівчата, але з жодною він довго не затримувався.
— Всі вони хочуть затягнути мене у шлюб, — бурчав він, повчаючи Тараса. — Але я тепер вчений, мене не проведеш! Дівчат повно: одна пішла — інша з’явиться, молодша й гарніша. Навіщо зв’язувати себе зобов’язаннями? Вчись, поки я живий, Тарасе! Не візьмися на їхні підступи. Не хоче простих стосунків — знайди іншу, пом’якшу.
Мати, дивлячись на молодшого сина, хвилювалася:
— Іван дорослий, живе окремо, сам наплутав у молодості, а ти на нього не рівняйся! Вирішуй сам, але, може, познайомлю тебе з хорошою дівчиною? Ти в мене занадто сором’язливий, — жартувала вона над Тарасом.
Тарас довіряв братові. Батьки здавалися йому застарілими, а Іван, звісно, краще тямив у таких справах.
Тарас жив із батьками і працював із татом у автосервісі на околиці міста.
Машини він любив з дитинства і відчував їх, як ніхто інший. Заведе двигун, послухає, як працює, іногда прокатається, щоб зрозуміти, у чому проблема. Його діагнози завжди були точними, і клієнти цінували його. Навіть батька просили: «ОлеГанна Степанівна, глянувши на Тараса, який ніжно цілував дітей у макітку, усміхнулась і подумала: «Ну от і добре, що я помилялася».
