До нас у ресторан влаштувався новий хлопець. Він одразу запав мені у душу. Схоже, я йому теж. Дуже швидко, почав залицятися. Щодня дарував букети, які зібрав сам. Перев’язував квіти гарними стрічками. Малював красиві листівки та потайки клав їх у кишеню моєї куртки. На побачення запросив — прочитавши вірш, який написав сам. Я розтанула та погодилась.
Зустрітись мали у кав’ярні. Я пропонувала піти у кафе, але хлопець наполіг на своєму виборі. Врешті решт, погодилась. Яка різниця де сидіти, головне з ким.
Хлопець замовив американо з молоком, а я капучино з мигдальними горіхами. Мені запропонували обрати десерт. Спочатку соромилась. Все ж таки хлопець платить, а я не хотіла справити не правильне враження. Ще подумає, ніби прийшла просто поїсти за його рахунок. Хлопець наполягав. Я здалась. Замовила шоколадний кекс.
Розмова на першому побачені стандартна. Хто, де вчився, які хобі маємо, чим цікавимось і так далі.
— Люблю щось робити своїми руками. — Розповідав хлопець. — Мені подобається створювати нове. Сприймаю це, як мистецтво. Колись мріяв буди художником або дизайнером, але грошей на навчання не мав. Може колись втілю свою мрію, а поки що працюю офіціантом.
Мені подобалося його слухати. Брутальні чоловіки з типовими захопленнями, як от автомобілі чи футбол, не цікавлять. Люблю романтичних та чуттєвих.
Мова зайшла за книги. Я обожнюю читати. Будь-яку вільну хвилинку приділяю своєму хобі. Так пройшла друга половина побачення. Хлопець подобався мені все більше.
Каву давно випили. Вирішили замовити ще. Я взяла м’ятний чай і шматочок тортика «Наполеон». Хлопець замовив лате та пончик. Вже смеркало, а побачення було у розпалі. Ми сиділи до закриття. Коли прийшов час розраховуватись, хлопець спитав:
— Ти зможеш заплатити за двох? В мене зараз грошей немає, але я все віддам! Треба тільки зарплатню дочекатися.
Мене шокувало це прохання. Для мене не проблема заплатити за когось чи розділити рахунок, але при попередній домовленості. Вибору не мала. Заплатити все одно треба. Хоча можна попросити роздільний рахунок і залишити хлопця з цією проблемою наодинці. На жаль, не можу вчинити подібним чином. Я дістала картку. Готівки взяла мало. Там вистачало тільки на проїзд. Коли хлопець це побачив, промовив:
— А на чай? Ти ж знаєш, як важко працювати на подібній роботі. Буде свинство з твого боку, не залишити хоча б червонця!
В мене мову відібрало. Прийшов на побачення без грошей, за нього платить дівчина, а він ще повчає!
Настрій зіпсувався. Позитивне враження від цієї зустрічі, як рукою зняло. Почала розуміти, хлопець не романтик, а звичайний підлабузник та нероба.
Розрахувалась та пішла на останню маршрутку. Мій кавалер хотів мене провести додому.
— Прогулянки під нічним, зірковим небом украй романтичні! Ти так не вважаєш? – Тараторив супутник.
— Ні, не вважаю. – Коротко відповіла.
— Мені здається, чи ти якась зла? – Сказав, сміючись.
Ох, йому весело. Відпочив за рахунок дівчини та ще веселиться. Відчувала себе повною дурепою. Повелась на гарні слова та псевдоромантику. Тепер розумію, чому він не хотів піти у кафе. У кавярні виклала 350 гривень. З одного боку, сума не велика, а з другого – могла м’яса купити і тиждень їсти. У кафе виклала б набагато більше грошей. Здається, хлопець досі думає, ніби в нас щось вийде. Як він помиляється. Це наша остання зустріч.
— Дуже дякую за пропозицію. Проводити мене не треба. Я сяду на маршрутку і через двадцять хвилин буду вдома. Дякую за вечір. Всього тобі хорошого. – Попрощалась з горе залицяльником і сіла у транспорт.
Вранці прийшло повідомлення: «Ти мені дуже сподобалась! Ти гарна, розумна та чуттєва дівчина. Саме про таку мріяв усе життя! Коли ми зможемо зустрітися ще?»
«Ніколи» — відповіла я та заблокувала цього «романтика».
