Зранку Максиму зателефонував брат:
— Ну що там твоє сватання? Що вирішили робити батьки?
— Нічого не вирішили, — сумно відказав Максим.
Ще кілька днів тому Максим поділився з братом своїм хвилюванням щодо знайомства з батьками. Весілля на носі, але виникли якісь раптові проблеми та непорозуміння.
Максим родом з невеликого села, розташованого дуже далеко від обласного центру. Він молодший син у своїх батьків. Його старший брат три роки тому поїхав працювати за кордон, отримав там добру роботу і вирішив, що залишиться жити там. Батьки, звісно, були категорично налаштовані проти цього, ніяк змиритися не могли, адже вони вже добудували просторий будинок, який тепер стоїть порожній необжитий на сусідній ділянці.
Про Максима батьки теж потурбувалися — теж збудували добротний дім. Вже провели туди всі комунікації, вставили вікна та двері. Залишилось лише ремонт всередині завершити — і можна жити. Тож батьки були впевнені, що хоч молодший син не підведе і буде жити поруч з ними.
Максим, коли вчився в місті, почав зустрічатися з місцевою дівчиною Світланою Вона була єдиною дочкою у сім’ї. Вони жили в передмісті у власному двоповерховому будинку. Батьки Світлани навіть не уявляли, що єдина і улюблена дочка буде жити не з ними.
Тому Максим не дарма переживав. Коли прийшов до Світлани зі старостами, ті ніяк не могли порозумітися. Його батьки дуже наполягали на тому, аби молода пара жила у Максимовому будинку у їхньому селі, а тесть із тещею хотіли, щоб їхня дочка з чоловіком залишились жити у них. Максимові батьки доводили, що наречена після весілля має переходити у дім до свого чоловіка, а батьки Світлани говорили, що жити недалеко від міста набагато зручніше і роботу можна легше знайти. Оцим своїм висловлюванням вони дуже образили своїх сватів. Вони ж заперечували цьому тим, що у своєму власному будинку молодим буде жити зручніше, навіть якщо цей будинок і знаходиться у селі. Батьки Світлани не вгавали — краще жити всім разом, зате у місті. Так вони весь вечір і сперечалися.
Після весілля Максим все ж вирішив іти у прийми і жити з батьками Світлани. Дружина вмовила. Максим розумів Світлану, вона ще ніколи не жила без батьків і їй тяжко було б розлучитися з ними. А свою родину Максим планував часто навідувати, от назбирає ще трохи грошей і машину купить — буде їздити кожні вихідні. Але з родиною Світлани у нього стосунки не задались зовсім. Все, що б він не робив, їм не подобалось. Вони весь час дорікали йому тим, що він нічого не вміє і не хоче навчитися, що мало заробляє і погано турбується про їхню дочку. Хоч Максим у своєму молодому віці вже багато де працював і швидко знайшов роботу за спеціальністю у новому місті.
Ось так пів року вони прожили разом, але ні про які злагоду та спокій й мови не було в родині. Якось Максим не витримав і запропонував Світлані зробити окремий вхід на другий поверх будинку, аби вони облаштували там зручне для себе окреме місце. Світлана подумала і погодилась, адже вже не могла слухати вічні докори її батьків. Але коли молода пара запропонувала таку ідею Світланиним батькам, ті виказали своє категоричне рішення проти, тому про окрему територію довелося забути.
Найгірше почалося з приходом холодів, особливо взимку. Максим був шокований, коли виявив, що батьки Світлани свій двоповерховий будинок майже не опалюють. На цьому вони економили, як могли, вмикали опалення лише в одній чи двох кімнатах і то не завжди. Тестю шкода було віддавати великі гроші за газ. Максим приходив пізно ввечері з роботи у холодний будинок і замерзав під кількома ковдрами, коли спав. ВІн щиро дивувався з того, що тесть збудував такий великий будинок, який дорого обігріти. У нього ж вдома, хоч і не було так просторно, але завжди тепло.
Одного вечора, повернувшись з роботи, Максим увімкнув у кімнаті обігрівач. Це побачила теща і, навіть не запитуючи, вимкнула обігрівач з розетки. “Ти тут не господар і не маєш права робити усе, що тобі хочеться!”, — гнівно проказала вона. Максима дуже образили слова матері його дружини, адже він щомісяця сплачує половину суми усіх комунальних послуг.
Для Максима це стало останньою краплею. Наступного дня хлопець почав шукати квартиру для оренди. Світлані він сказав чітко — якщо вона хоче зберегти сім’ю, то має переїхати з ним на квартиру. Дружина звісно погодилась, але без надлишкового ентузіазму. А теща відразу припинила розмовляти з Максимом, називала його невдячним.
Життя на орендованій квартирі теж не було казковим. Світлана невдовзі відмовилась давати частину коштів на оренду та на комунальні послуги. Як вона висловилась — їй є де жити, а чоловік собі щось вигадав.
Минули ще кілька місяців такого спільного життя, і Максим зрозумів, що у його шлюбу немає майбутнього. Він прийняв для себе непросте рішення — подати на розлучення. Однак хлопець вже звик жити у місті, отримав нову посаду на роботі, та й перспектив тут більше, ніж у селі. Вирішив не повертатися в рідне село, тому попросив батьків продати один з тих будинків, які вони будували для нього з братом, аби купити на ці кошти квартиру у місті.
Однак батьки нічого й слухати не хотіли. Вони думали, що син буде жити біля них, все життя вони заощаджували, аби збудувати будинки для синів, а вони так підводять їх. Ще й образилися на Максима, що він не оцінив їхніх зусиль і хоче залишити їх самих.
Максим зрозумів, що не виходить так, як він собі захотів, і нічого доброго його не чекає тут. Хлопець зателефонував братові і сказав, аби той шукав для нього роботу за кордоном.