Ти старший брат, тому повинен допомогти своїй молодшій сестрі. Маєш дві квартири віддай одну сестрі!
Нещодавно ми святкували день народження моєї зовицi. Катерина ніколи не приховувала до мене холодного ставлення, і я відповідала тим самим. На вечірці зібралася вся наша рідня: від бабусі з дідусем до племінників і самої іменинниці. Кожен з гостей вважав за потрібне привітати мого чоловіка й одночасно захоплюватися його щедрістю.
Ми з чоловіком приймали вітання і не могли зрозуміти, чим саме так пишаються наші рідні. У руках я тримала конверт з подарунком три тисячі гривень. На мою думку, цілком пристойний презент на таку нагоду, але особливо щедрим його назвати було складно. Та все стало ясно, коли моя свекруха почала говорити тости.
Іване, у твоєї сестри сьогодні день народження. Вона все ще самотня, у неї немає чоловіка. Ти як старший брат маєш про неї піклуватися і забезпечити їй захист. Тепер у тебе дві квартири, тож одну із них віддаси Катерині.
Усі гості почали аплодувати, а я ледь не впустила склянку такої зухвалості я не очікувала. Але це був лише початок.
Братик, ти ж мені віддаєш квартиру в новобудові! А коли можна буде переїжджати? вирішила все зясувати Катерина.
У нас справді було дві квартири: одну я успадкувала від бабусі, трохи відремонтували і здаємо її в оренду. Гроші з оренди йдуть на погашення кредиту за нову квартиру, де ми й живемо. Власником спадкової квартири я була одноосібно й планувала залишити її дитині жодної мови про зовицю.
Забудь, бо квартира, яку здаємо, належить мені, а в тій, про яку ти мрієш, мешкаємо ми з Іваном.
Доню, ти сильно помиляєшся! Ти дружина мого сина, то все майно має бути спільним і ним мусить розпоряджатися твій чоловік.
Я не заперечую, допомагайте як хочете, але без моєї власності! Іване, тобі є що сказати?
Іван подивився на мене і сказав:
Любонько, ми з тобою заробимо ще більше грошей і купимо третю квартиру, а цю подаруємо Катерині, сьогодні ж її свято.
Ти серйозно це говориш? я вражено підняла брови. Якщо виникне така потреба, можеш віддати сестрі свою частку нашої спільної квартири, але тільки після розлучення!
Тобі не соромно так казати чоловікові? Захочеш розлучення отримуєш! Сину, тобі краще зібрати речі і повернутися до матері, а ти ти підступна й жадібна! вибухнула свекруха.
Після цих слів я мовчки залишила цей божевільний дім, бо не збиралася залишатися серед тих, хто вважає себе вправі розпоряджатися моєю долею і моєю власністю.
