У моєму житті завжди була одна мета — стати матір’ю. Кожен мій крок, кожне моє рішення пов’язане було з бажанням мати своє дитя. Я зустріла свого коханого і відразу знайшла в ньому підтримку і спільну мрію про велику сім’ю. Але, на жаль, в моєму житті була одна велика перешкода — проблема зі здатністю зачати дитину.
Лікарі сказали мені, що в мене великий ризик залишитися бездітною через певні причини. Це було дуже сумно чути, але я не здавалася. Кожен день я розуміла, як важливо для мене мати дитину, і відчувала, як це бажання пронизує всю мою душу.
Навколо мене були люди, які мене підтримували, але була одна особа, яка постійно дошкуляла — це свекруха. Вона постійно мене підозрювала в розгульному житті до заміжжя. Також критикувала мене, порівнювала з іншими жінками, які вже мали дітей, і стверджувала, що я не повноцінна жінка, доки не стану матір’ю.
Це було дуже важко переносити. Я почувалася нещасливою і неповноцінною. Але не збиралася здаватися — вірила в диво і у свою мрію. Навіть коли всі довкола казали, що це малоймовірно, я трималася.
Мій коханий чоловік був моєю опорою у цій важкій боротьбі. Він завжди вірив в мене і підтримував. Казав, що ми разом подолаємо будь-які труднощі і здійснимо нашу мрію мати дитину. Однак збігав рік за роком, а дитя не появлялося.
Ми з чоловіком спрямували всі свої зусилля, щоб знайти рішення цієї проблеми. Звернулись до кращих лікарів і спеціалістів, дотримувались їх порад. Весь цей час було дуже важко, але ми були впертими і наполегливими.
І нарешті, диво сталося! Я засвідчила в собі перші ознаки вагітності. Я не могла повірити своєму щастю. Це було моє маленьке диво, моя довгоочікувана мрія, що стала реальністю.
Коли я здобула впевненість, що немовля росте в моєму животі, я зрозуміла, що жодні критики свекрухи не можуть позбавити мене радості материнства. Я почувалася справжньою жінкою, готовою дати своєму дитинчаті всю свою любов і турботу.
Моя перша вагітність була складним періодом, але кожен день був наповнений радістю і надією. Я доглядала за своїм дитятком, знаючи, що це найважливіша подія у моєму житті.
Саме тоді свекруху наче хтось підмінив. Вона стала в рази дошкульнішою. Тоді я збагнула, що річ не в мені, а в ній. У неї проснулася сильна ревність до сина, який приділяв мені багато уваги в цей період. Зрозуміла, що в цьому домі під одним дахом зі свекрухою я не буду щаслива і сказала про це чоловікові. За день ми зібрали власні речі і переїхали в мою однокімнатну квартиру. Тут було тісно тілу, але вільно для душі.
Коли всі проблеми були вже позаду, я себе запитала:
-Навіщо я терпіла все це стільки часу?
Я народила здорового, прекрасного малюка, який приніс у наше життя ще більше щастя і радості. Моя свекруха тепер може трохи жаліла, що ми втекли від неї, бо не було кому дошкуляти.
Тепер я вірю в те, що дива і справжні бажання можуть здійснюватися. Треба лише не здаватися і підтримувати віру в свої сили. Материнство дало мені новий зміст життя!
