ти обіцяла мене дочекатись! Hавіщо 6pеxала стільки часу?

Якщо рахувати сьогоднішній день, до звільнення з армії мені залишилось 7 днів. Ох і скучив я за батьками та дівчиною своєю. Валя хоч й приїздила до мене на побачення в армію, проте цих півгодинних зустрічей було занадто мало. Ми переписувались повідомленнями ночами, ділились своїми переживаннями та планами на майбутнє. Поки я служив, Валя навчалась. Вона хотіла стати знаменитим кондитером. Окрім навчання, як вона розповідала, тричі на тиждень вона відвідувала уроки кулінарії в якійсь крутій школі всесвітньо відомого кухаря. Я довіряв їй повністю. Ніколи навіть думки поганої про Валю не з’являлось.

Ввечері мене викликав до себе старшина.

-Стрибай до стелі, рядовий, твоє звільнення підписано завтрашнім числом. Йди збирай речі, будемо прощатися зранку.

Я кулею вилетів з його кабінету. Хотілось пригати від щастя. Зроблю сюрприз Валі й батькам. Ранком, після сніданку, я забрав свої сумки з речами та й пішов на зупинку, чекати свого автобуса до вокзалу. Дорога зайняла близько чотирьох годин. Після обіду вже був у своєму місті. Відразу пішов купив по букету для мами й Валі. Спершу поїхав додому. Мама обійняла міцно-міцно. Нічого не відповіла, коли сказав, що пішов до Валі. Вона все розуміла. Справа молода. По дорозі зайшов до кондитерського магазину, купив улюблені тістечка коханої.

В себе в голові вже прокрутив сотні сюжетів, як зрадіє зараз дівчина, як обійме міцно-міцно й поцілує. В мене були ключі від квартири, адже перед армією ми жили разом. Підійнявся на поверх, дістаю ключі, відкрити двері, а вони не підходять. Дзвоню. Довго не відкривали. Подзвонив ще раз. Двері відкрив хлопець в моєму халаті.

-А ти хто такий?!

Гнів охопив мене повністю. Пихнув його, пройшов далі в кімнату. Валя лежить дивиться телевізор, коли підняла голову, злякалась. Швидко зіскочила з ліжка, й почала лепетати щось типу вибач, ти не так зрозумів…

-Ось як ти мене чекала.

Залишив на тумбі тістечка з квітами, та пішов геть. Навіть свої речі збирати не став. Їх напевно вже всі носив той хлопець. Ай, на здоров’я! Моя лють чергувалась з ненавистю. По дорозі назад зайшов в парк. Сів на лавку, треба було якось освіжити голову.

-В тебе щось сталось?

Біля мене стояла дівчина в коротенькому сарафанчику, обсипаного яскравими дрібними квітами. Мені в голову нічого не прийшло, я просто глянув на неї.

-Ти знаєш, якщо ти живий, живі та здорові твої батьки, решта не має значення. Ось мене щойно кинув хлопець. Сказав, що я йому набридла. Можна сісти поряд?

Не дочекавшись відповіді, вона плюхнулась на лавку. Ми трошки посиділи, потім запропонував піти випити кави, або чогось міцнішого. Надя, так звали дівчину, радісно кивнула. Все ж, тоді вона мала рацію. Не варто хвилюватись за тих, кому все одно на нас. Той день змінив моє життя й погляди на нього. З Надею, після того дня, ми більше ніколи не розлучались. Шкода тільки, що стільки часу змарновано було до зустрічі з нею…

Оцініть статтю
Джерело
ти обіцяла мене дочекатись! Hавіщо 6pеxала стільки часу?