Не маючи заможних батьків, я навчався та працював на пів зміни. На життя вистачало. В університеті, на одній зі злитих пар, зустрів Лесю. Почали зустрічатись, через пів року вона завагітніла. Ця новина мене дуже злякала. Ні коштів, ні можливості виховувати дитину у нас не було. Вона наполягла, щоб ми залишили малечу. Якось, з горем навпіл, я витягнув всю цю ситуацію. Довелось перевестись на заочну форму навчання. Жити стали з її батьками. У них квартира більша була. Мене вони не любили. Постійно пролітали вислови, що зламав життя я їхній квіточці. Тільки квіточка будяком виявилась.
Жили ми так близько десяти років. Я днями тонув в роботі, щоб забезпечити родину, а дружина, як мені здавалось, доглядала малюка. Ось одного прекрасного дня, після важкого робочого дня, нарешті повернувся додому. Замість теплих обіймів і домашнього супу, на мене чекала тяжка розмова. Леся сказала прямо все, що думає. На її думку, я був геть дурним, нічого не давав родині, й сенсу жити далі разом вона не вбачає. Подає на розлучення.
Батьки дружини, які завжди вставляли своє слово в нашу розмову, на цей раз промовчали. Того дня я вже ледь ноги носив, тому розбиратись в цих справах не міг, та й не хотів. Все було давно ясно. Наші відносини не можна було назвати хоч теплими. Чомусь я ще й впевнений, що вона просто знайшла мені заміну, адже зривалась й чіплялась до найменшої дрібниці. Все в мені її дратувало.
Того дня ночував на роботі. Зранку взяв відгул, знайшов квартиру. ЇЇ здавала в оренду добра старенька бабуся. Поїхав за своїми та доньчиними речами. Лесі дочку точно не залишу. Стали ми жити вдвох. Квартира хоч і старенька була, але охайна та чиста. Часто мені допомагала бабуся, яка здала квартиру. Вона могла завести Іринку до школи, забрати назад. Часто готувала їсти. Своєї родини не мала. В молодості не спромоглася вийти заміж. Постійно повторювала, що такі справи їй тільки в радість. Полюбила Іринку мов рідну доньку.
Декілька днів назад, дорогою на роботу, зустрів тестя. Той відразу підійшов до мене. Дивним мені здалося. Привітався, порозпитував про онуку. До якої не мав діла вже понад рок. Вигляд в нього був похмурий. Як виявилось, Леся, відразу після мого переїзду привела нового чоловіка. Зараз живуть всі разом. Хлопець любить гулянки, постійно приводить шумні компанії на всю ніч. Леся почала багато пити. З тим, що вони живуть з похилими батьками, зовсім не рахуються. Довго він ще жалівся на свою доньку й погане життя. Але мені було все одно. Не цінували мене, коли мали таку нагоду. Тепер мають. Не шкода мені ні їх, ні їхню дорогу квіточку Лесю. Отримали те, що заслужили.
