Ти ж його не кохаєш, а у нас все у свій час було добре… Може, спробуємо почати спочатку, як ти гадаєш?
Ми розлучилися три роки тому, тихо, без образ і сварок, як потім написали у заяві: «не зійшлися характерами». Наша донька спочатку думала, що то просто батьки посварилися і тато тимчасово десь поїхав. У вихідні вона чудово проводила з ним час, чекала на ці дні, а коли поверталися ввечері, сідали вечеряти разом, потім Андрій йшов, а Оксана довго з ним прощалася, стояла біля вікна і дивилася, як він їде…
Тиждень тому моїй доньці виповнилося шість років. За минулий рік вона з Андрієм не так вже й часто бачились. Причин було дві: у Андрія зявилася жінка і вже не завжди кожної суботи він був вільний для Оксани, а у мене чоловік. З Левом ми познайомилися на екскурсії у Асканії-Нова. Оксана і я трохи відстали від групи, а Лев теж щось розглядав і навіть не помітив, що вже всі йдуть далі. Потім доженли групу разом, поговорили, обмінялися телефонами і так все й закрутилось.
Якщо порівнювати Андрія з Левом, то Лев завжди був мовчазний, але завжди викликав в мене довіру. Ні слова на вітер, нічого не забував, ніколи не запізнювався. Якщо щось обіцяв не було сумнівів, що зробить. З Андрієм у нас ці дрібниці постійно були джерелом суперечок, напевно це й стало причиною розриву…
І Андрій, і Лев мали бути у нас на святі Оксани. Я трохи переживала, як вони впораються з такою компанією один одного і як будуть поводитися. Донька, зрозуміло, чекала на тата, хоча й з Левом у них хороший контакт.
Усі гості зібралися вчасно, а тільки колишній чоловік, як завжди, трохи запізнився. Оксана просила не починати без нього, а я тим часом розповідала щось про минуле і перемовлялася з друзями.
І тут врешті тато прийшов! З величезним подарунком у красивому пакеті та для мене з розкішним букетом ромашок. Було трошки ніяково. Лев при зустрічі одразу представився, а Андрій почав вести себе так, ніби ці три роки нічого не змінили: сміливо розсаджував гостей, командував, коли наливати компот, коротше, взявся організовувати, як за старих добрих часів.
Оксана не відходила від батька і на крок, а Лев, бачачи усе це, трохи розгубився, хоча я старалася не залишати його без уваги.
Втім, за якийсь час Лев перепросив, послався на невідкладну роботу і поїхав.
Як тільки він вийшов, Андрій став ще більш розслабленим. Коли ми зайшли на кухню за тортом, я попросила його трохи заспокоїтись. А він, якось дуже серйозно сказав:
Ти ж його не любиш, а у нас ж було добре. Давай спробуємо знову, може, все вийде?
Я спочатку оторопіла, а потім сказала:
Ні, Андрію, не хочу. Ми з тобою не пара, залишаймо все, як є нас поєднує лиш Оксана. Я справді ціную, що ти для неї залишаєшся татовим, вона тебе чекає, а я ні, особливо після того, як ти почав зустрічатися з іншою.
То зовсім інше… Просто для тіла, не для душі. Я з нею не буду все життя.
Тим більше, треба шукати когось, з ким справді хочеш бути разом, а не
Гості почали розходитися. Андрій затримався, допоміг помити посуд, поклав доньку спати і, здавалось, чекав, що я покличу залишитися. Коли зрозумів, що цього не буде, не зіпсував вечір, подякував за компанію, поцілував в щоку і пішов…
Я одразу набрала Лева: «Слухай, може завтра підемо разом на пікнік?». Лев зрадів, як дитина, обіцяв усе перекинути і забрати нас з Оксанкою о дев’ятій ранку.
Рівно о девятій ми почули дзвінок, а донька крикнула: «Ура, продовження дня народження!». Весь день ми гуляли на природі, мріяли і сміялися. А коли повернулися додому, я спитала доньку:
Оксано, ти не проти, щоб Лев жив з нами?
Дівчинка дуже серйозно подивилася на мене і відповіла:
Ти ж завжди на нього чекаєш так ти будеш його бачити щодня…
