За свою лікарську практику чого я тільки не бачив. Іноді в житті трапляється таке, у що я сам ніколи не зміг би повірити, якби не був свідком.
Такий випадок трапився і минулого місяця. Працюю я дитячим хірургом і саме на моїй зміні ввечері доставили дуже важк0го хлопчика — він мав десятки пеpел0мів, частина з них — відкриті, тому втpaтив багато кр0ві. Разом з ним до ліkарні приїхали батьки і старша сестричка. Саме від них я згодом дізнався, що ж трапилося.
Сім’я їхала на відпочинок у гори, але через погані погодні умови стан дороги був жахливим і вони потрапили в аварію. На щастя, дівчинка і батьки майже не постраждали, тільки страшенно перелякалися, а от хлопчику пощастило менше. За словами матері, удар прийшовся саме на праві дверцята заднього пасажирського сидіння машини — туди, де сидів син…
— Володимир Андрійович, у нас пр0блема, — звернулася до мене стрив0жена медсестра, — результати показали, що у хлопчика друга група крові, але у нас зараз немає її в банку.
Я розумів, що без переливання крові хлопчик не має шансів вижити, а оперувати необхідно було терміново. Першими, у кого ми перевірили кров на групу, бути мама і тато, але у них обох виявилася третя група крові. Таке трапляється рідко, тому на межі відчаю ми перевірили кров сестрички — друга негативна, як у хлопчика.
Коли я підійшов, мама і сестричка п0cтpаждал0го хлопчика були в сльозах, а батько тримався з останніх сил. Присівши до дівчинки, я запитав, як її звати і розказав все як є:
— Твій братик дуже постраждав у тій жахливій аварії, Євочко. Ми маємо зробити йому операцію, але щоб пережити її, йому потрібна кров. Єдиний вихід — це взяти кров у тебе, вона ідеально йому підходить. Ти хочеш допомогти твоєму братику вижити, Єво?
Дівчинка затихла на кілька секунд, глянула спочатку на матір, потім на тата і відповіла:
— Я хочу. Навіть якщо буде боляче, я хочу, щоб Діма жив.
Батьки підписали згоду, і коли підійшла медсестра, щоб провести Єву в маніпуляційну,
вона підійшла до батьків, обійняла їх міцно-міцно і сказала:
— Татку, я дуже тебе люблю! Дякую, що навчив мене їздити на велосипеді, і купував те величезне морозиво влітку на морі, — скільки сміливості і рішучості було у погляді цєї маленької дівчинки. — Матусю, ти у мене найкраща у світі, я тебе так люблю!
Медсестра провела дитину в маніпуляційну для забору крові, а я побіг в операційну — не можна було баритися, час спливав. Операція тривала до самої ночі, але завершилася успішно, хлопчик вижив. Я пішов до ординаторської провідати його сестричку, яка відпочивала там після здачі крові, і подякувати їй за сміливість.
— Ти така молодчина! — щиро похвалив я Єву. — Все пройшла добре, завдяки тобі Діма буде жити.
— Дякую вам, лікар. А я скоро п0мpу? — запитала дівчинка.
— Сподіваюся, що ні, хіба що коли пройде дуже багато років і ти будеш старенькою бабусею.
Відверто кажучи, я не одразу зрозумів, чому Єва запитала про смерті, але розпитувати не мав сил через виснаження після важкої операції. Наступного ранку батьки Колі та Єви прийшли подякувати мені за врятоване життя сина і все розповіли.
Як виявилося, сестричка була впевнена, що коли віддасть кров для одужання свого братика, сама п0мре. Ось чому вона так прощалася вчора з батьками… Все стало на свої місця.
Моєму захвату і повазі до цієї маленької героїні немає меж, тому що тільки вона була здатна врятувати хлопчика, і зробила це, навіть бувши готовою віддати власне життя.
