**Щоденник**
Останній курс університету. Марійці зробив пропозицію Максим, з яким вони зустрічалися майже рік. Мріяли про спільне життя, як і більшість майбутніх молодят. Вона була впевнена, що виходить заміж за кохання, і це робило її щасливою. Завжди памятала слова бабусі:
«Онуко, виходи заміж лише за кохання. Я прожила довге життя і знаю, що кажу. Не вірь у ці приказки ‘звикнеш полюбиш’. Не полюбиш»
Марійка любила Максима й не вагалася прийняти його пропозицію.
«Іринко, будеш у мене свідком на весіллі!» звернулася вона до найкращої подруги, з якою ділила кімнату в гуртожитку.
«Звісно, хто ж ще?» усміхнулася та.
Але вже на третій день після цієї розмови Марійка отримала удар, від якого ледь очуняла. Вона застукала свого нареченого Максима з Іринкою у навчальній кімнаті і не в найкращому вигляді.
«Кращого місця не знайшли?» кинула вона різко й вибігла з кімнати в сльозах.
Потім Максим благав прощення, лепетів:
«Марійко, ти не так зрозуміла, це зовсім не те, що ти подумала»
«Усе зрозуміло, Максе. Я більше не хочу мати з тобою справи, а тим паче виходити за тебе заміж. Ти зрадник, і це все пояснює. А моя колишня подруга не краща. Ви два барила під одну обірву. Одружуйтесь на здоровя.»
Після такої зради Марійка повністю розчарувалася в чоловіках. Вона вирішила, що більше нікому не буде вірити. Відтепер саме вона гратиме з ними, як вони грали з нею.
«Може, це й цинічно, думала вона, але я більше не хочу бути обманутою.»
Максим із Іринкою одружилися, і вона одразу завагітніла. Марійка після закінчення університету залишилася в місті, влаштувалася на роботу і виявилося, що колишній працює в тому ж офісі, лише в іншому відділі. Вони іноді стикалися.
Першим заговорив Максим:
«Привіт, ось так збіг працюємо в одній компанії. Як справи?»
«Все чудово!» весело відповіла Марійка, вирішивши не показувати, що ображена.
«А у тебе як?»
«Та ніби нічого. Я тепер молодий тато, Іра народила донечку.»
«Вітаю!» кинула вона й, посилаючись на справи, пішла.
На корпоративі трохи пяний Максим не відходив від неї, і вона легко повернула його до себе. Але після його зізнань про те, як сумує без неї й як памятає їхнє кохання, вона його відшила. А потім розповіла все його дружині.
Марійка розуміла, що це була помста, але не шкодувала. Вона зустрічалася з хлопцями, але коли ті заводили розмову про серйозні стосунки обривала все.
У компанію прийшов новий керівник відділу Артем. Відразу почав проявляти до неї увагу.
«Ну, Марійко, тримайся, Артем серйозно до тебе запав!» сміялися колеги.
«Побачимо,» подумала вона.
Але потім він дійсно закохався: запрошував у кафе, і вона пару разів погодилася. Але далі не йшла, тримаючи дистанцію.
«Марійко, сказала їй колега Настя, ти ж знаєш, що в Артема дружина й четверо дітей?»
«Невже?!» здивувалася вона.
«Так, мені Оксана з кадрів розповіла. Попросила попередити тебе. Усі в офісі знають, що він до тебе палає. Тобі це потрібно потім розбиратися з багатодітною мамою? Все одно тебе зробить крайньою.»
«Дякую, Настю. Я й не збиралася його відбивати. Просто морочу йому голову зі злості на чоловіків.»
Коли Артем знову запросив її на вечерю, вона відповіла:
«Ні, Артеме, дякую. Мене гризе сумління твої діти не винні, що в них такий батько.»
Він остовпів думав, ніхто не знає про його сімю. І більше не підходив.
Так минуло кілька років. Марійці вже тридцять два. Вона гарна, успішна, але сама. Не довіряла чоловікам, вірила, що кожен хоче її обдурити. Відпускала всіх, хто намагався підійти ближче.
«Колись мене зрадила кохана людина, і я вирішила: більше не буду жертвою. Краще сама буду мисливицею.»
Так і жила. Поки не зустріла Олега у новій компанії. Він був лагідний, чемний, не навязливий. Вони часто обідали разом, іноді їхали після роботи одним автобусом. Вона відчувала, що між ними є щось більше, але він був недосяжний.
Якось після корпоративу він підвіз її додому, але на запрошення зайти на чай відмовився. Вона бачила його погляди, відчувала його інтерес, але між ними стояла невидима стіна.
«Марійко, ти ж знаєш, що Олег одружений?» запитала колега Ольга.
«Так,» відповіла вона.
«Ви ж друзі. А інакше він не може він завжди буде лише другом.»
«Що ти маєш на увазі?»
«Ти не знаєш? Хоча ви й дружите»
«Дружба?» усміхнулася Марійка. «Я не вмію дружити з чоловіками.»
«Тільки не говори, що між вами щось було. Ніхто не повірить. Олег відданий дружині й ніколи її
