Ми з дружиною одружились в досить молодому віці – мені двадцять один, а тепер вже дружині двадцять два. І одразу після весілля ми почали шукати квартиру, в якій би побудували своє сімейне гніздечко. І коли знайшли ідеальний варіант – одразу ж зробили перший внесок та взяли іпотеку.
З усіма проблемами щодо ремонту розбирався, а дружина була в той час дуже зайнята на роботі, тому не могла бути на квартирі разом зі мною. За цей час я встиг познайомитись з сусідами. Одними з цих сусідів були літня пара, дідусь з бабусею. Дуже привітні та милі люди. От я їх і запросив до нас на обід, після новосілля.
І от, ми завершили ремонт, відсвяткували новосілля з друзями та запросили сусідів на обід. Приготували багато смачного та стали чекати гостей. Коли вони нарешті прийшли, то трохи дивно дивились на нас з дружиною. Ну нічого, ми сіли обідати. Вони досить швидко, точніше не так, вони прямо таки втекли з квартири. Ну, ми подумали, що можливо втомились, чи мають якісь справи.
Наступного дня до нас прийшов дільничний. Я дуже здивувався його візиту та все таки відкрив йому.
-Доброго дня, я дільничний вашого району, ось посвідчення. Я прийшов до вас за повідомленням від сусідів. Можете будь ласка показати ваше посвідчення про шлюб? – я ще більше здивувався такому проханню, але через декілька хвилин знайшов свідоцтво та показав дільничному.
Дільничний декілька разів переглянув уважно свідоцтво та повернув його мені. Тоді я поцікавився:
-А в чому, власне, діло, пане дільничний?
-Та ось, на вас скарга прийшла, від ваших сусідів, двох стареньких. Мовляв в квартирі якийсь дядько з дівчинкою живе, якій начебто немає навіть шістнадцяти.
Я почав реготати від почутого та пояснив все дільничному. Сказав, що я молодший від своєї дружини на рік та розповів про те, що дружина дуже молодо виглядає: маленька, мила обличчям, а як без макіяжу та з хвостиком як косичками – так взагалі більше шістнадцяти ніхто не дасть. А я схожий на «дядька», бо займався всіма проблемами ремонту та через втому та не бриту бороду став виглядати мінімум на двадцять сім-тридцять.
Дільничний пішов, побажавши нам гарного дня, а я вирішив, що прийшов час відпочити та привести себе до ладу, щоб більше не виглядати як «дядько».
