**Акторка**
Соломія завалилася на сидіння у вагоні метро. І навіщо вона вдягла чоботи на підборах? Та тому, що в будь-якому віці жінка має виглядати жінкою.
Вона глянула на своє відображення у темному вікні навпроти. Ну що, досить нічого собі. «Особливо, коли виспишся, накладеш тонну гриму й дивитимешся не в дзеркало, а у темне скло», — промовив внутрішній голос.
«Так, очі сумні. Мабуть, від втоми». Соломія відвела погляд. «Треба одягатися відповідно до віку, хоча б позбутися підборів, — вирішила вона. — Ох, швидше б додому, зняти ці прокляті чоботи, скинути важке шубе. І навіщо я так вирядилася?»
Її давно забули й не впізнавали на вулиці, але звичка виходити на люди з «обличчям» лишилася. Не сказати, що Соломія була знаменитою. Але після зйомок у кіно її почали впізнавати. А які чоловіки за нею ухажували! Не минало й дня, щоб після вистави хтось не чекав біля театру з букетом квітів.
Тоді її звали не Соломія Білик, а Галина Дзвінка. Гарно звучить! Вона пишалася, коли бачила своє ім’я в титрах, хоч би й усього двох фільмів.
Як же задушно. Соломія розстебнула верхню ґудзик шуби. Здерла з шиї хустку, струснула головою, щоб вигнати втому. Волосся порідшало, але вдала зачіска й фарбування створювали ефект об’ємності. Вона знову подивилася перед собою. Та замість свого відображення побачила молодого чоловіка, який дивився на неї й усміхався.
Галина миттєво відреагувала, як завжди на увагу чоловіків. Трохи підняла підборіддя, посміхнулася й одразу відвела погляд. Мовляв, помітила, оцінила увагу й цього досить.
«Треба було їхати таксі. Так, дороговато, але швидко. І не втомилася б», — буркнула вона собі під ніс. Третій чоловік пропонував їй здати на права й навчитися керувати авто. Але вона так і не наважалася. Боялася.
Олег, третій чоловік Галини, був найвдалішим з усіх її офіційних чоловіків. Як шкода, що він так рано помер. Після нього вона вирішила більше не виходити заміж. Втім, ніхто вже й не пропонував.
А якою гарною вона була в молодості, боже ж ти мій! Тонкий носик, яскраві губи, пишні вії. А очі! Живі, у них грала радість життя. Фігура в неї й зараз — що треба. Не кожна в її віці може таким похвалитися. «Берегла себе, не народжувала. Ось тепер і живеш одна, всіма забута й кинута», — зі злостію зауважив внутрішній голос.
— Відчепись, — ліниво махнула рукою Соломія, але одразу озирнулася. Останнім часом вона часто розмовляла сама з собою.
Ніхто на неї не звертав уваги. У вагоні було мало людей. Хтось дрімав, хтось сидів із відсутнім виглядом. Лише чоловік навпроти продовжував дивитися на неї. Соломія відвела погляд і знову поринула у спогади.
Шкода, що народилася пізно. Вона була настільки гарною, що могла б зіграти в «Карнавальній ночі» не гірше за Кривоніс. Ось голос у неї високий, різкий. Але це не біда — заспівати могла б хтось інший, та ж Кривоніс, наприклад. А танцювати вона вміла.
На зйомках першого фільму, де вона якраз і танцювала, вона познайомилася зі своїм першим чоловіком, красивим і
