Оксана і Сергій все життя мріяли про дитинку. Вони обійшли, мабуть уже всіх лікарів. Навіть їздили в за кордон.
Проте лікування не давало результатів. Боролися за своє омріяне щастя вони більше п’ятнадцяти років. Останні десять років вони змирилися з тим, що не чути їм дитячого захопливого сміху і жалібного плачу в своєму домі. Тому й жили для себе, відпустивши ситуацію.
Вони перестали витрачати кошти на ліки, обстеження. Відремонтували будинок, придбали машину і кілька разів на рік їздили відпочивати.
Від усіх намагань завагітніти, Оксана поправилася на кілька десятків кілограм і була досить округлої форми жінкою. Схуднути їй не вдавалося, та чоловік любив її і такою.
Одного разу, коли вони повернулися з чергового відпочинку у Єгипті, де святкували п’ятдесятиріччя Сергія, Оксана себе почала погано почувати. Вона думала, що це апендицит. Адже відчувала сильну і різку біль внизу живота.
Сергій викликав швидку і вони направилися до лікарні. Бачили б ви очі бригади швидкої допомоги, коли жінка їм торочила, що її турбує біль від апендициту. А ще більше захоплення викликав погляд Оксани і її чоловіка, коли їх привезли до приймального покою пологового будинку.
Сергій одразу втратив свідомість. А Оксана не могла зрозуміти що ж відбувається. Лікар попросив її обмінну картку як породіллі, але ж вона не вагітна – тому відпалила лікарю:
— «Ви з глузду з’їхали?!».
І одразу як закричить від болю. За якихось 10-20 хвилин, у Оксани на грудях лежало двійко дівчаток. Пологи у неї були надто стрімкими, і на щастя діти народилися здоровими.
Коли Сергій прийшов до тями, йому одразу ж показали сюрприз. І він знепритомнів ще раз.
Щастю Оксани і Сергія не було меж, адже вони все життя мріяли про одне дитя, а тут негадано і неочікувано аж двоє.
