Вона не взяла таємницю з собою.
Після закінчення педагогічного університету Соломія повернулася до рідного міста дуже хотіла викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі знали, що вона мріє стати вчителькою, і навіть не сумнівалися в цьому.
«Наша Соломійка наполеглива, досягне свого», говорили про неї однокласники й навіть педагоги.
До школи увійшла впевнена в собі молода жінка, пройшла до кабінету директора:
Доброго дня, Ганно Михайлівно.
Директорка підняла голову й уважно подивилася поверх окулярів. Слухаю Ой, Соломія Лисенко, це ти? і встала з місця.
Я, Ганно Михайлівно, власною персоною. Я ж обіцяла повернутися сюди вчителювати.
Рада тобі, Соломіє Як по батькові? Олегівна? Значить, Соломія Олегівна вчителька історії. Молодець, здійснила свою мрію.
Так Соломія стала педагогом. Спочатку старшокласники випробовували її терпіння, але вона заслужила їхню повагу. А це багато про що говорило.
Незабаром вона познайомилася з Богданом він працював інженером на місцевому заводі. Зустрічалися, спілкувалися, а потім одружилися. Ще на початку стосунків він запропонував:
Давай одружимося, але дітей поки не заводитимемо. Треба стати на ноги, а потім уже брати на себе таку відповідальність.
Я згодна, але затягувати не будемо. Рік-два. Бо яка ж сімя без дитини?
Так і вирішили. Але минуло три роки, і раптом «доброзичливці» повідомили Соломії, що Богдан крутить роман із колегою. Вона одразу повірила, бо чоловік був гарним і до всього жартівливим завжди оточений товариством.
Дома спалахнула сварка, і Богдан зізнався у зраді, але божився:
Пробач, Соломіє. Більше ніколи. Я розумію, що тебе скривдив. А ти цього не заслуговувала.
Вона була розчарована. Якийсь час вони жили, як сусіди, але чоловік зумів повернути її довіру. Здавалося, вона забула. Принаймні, Богдану так здавалося. Він став справжнім сімянином, особливо коли дізнався, що дружина вагітна.
У нас буде дитина. Я народжу, навіть якщо ти проти.
Я не проти, одразу відповів він.
Народилася гарненька донечка Марійка. Зявилися приємні клопоти, втома, але все було добре. Богдан більше не дивився на інших обожнював своїх дівчат.
Вони здавалися ідеальною парою.
Роки минали. Соломія, незважаючи на приховані образи, створила в домі атмосферу любові. Але зраду вона ніколи не забула й носила в собі страшну таємницю. З боку їхня сімя виглядала ідеальною, і багато хто їм заздрив.
Дівчатка, сьогодні їдемо у цирк! оголосив Богдан. Я вже купив квитки.
Татусю, я дуже хочу! раділа Марійка. Мамочко, надену своє улюблене блакитне плаття з бантом!
Яка ж ти наша красунька, усміхався батько.
Марійка росла слухняною, навчалася відмінно. Соломія Олегівна пишалася дочкою. Вчителі жартували:
Чи не до педагогічного піде?
Та ні, вона у нас технарь. Фізика її конек! Весь час у гаражі з батьком коло машини.
Шкільні роки промайнули, і ось Марійка студентка політеху. Навчалася в іншому місті, додому приїжджала на канікули.
Як університет? питав батько.
Чудово, тату, не хвилюйся.
Минуло двадцять років, донька виросла. І за всі ці роки ні Богдан, ні Соломія не заговорили про другу дитину. Ця тема була для них закрита.
Коли навчання Марійки підходило до кінця, вона сказала:
Мамо, тату, ми з Тарасом одружимося після диплому. Готуйтеся до весілля.
Батьки знали Тараса він був з хорошої родини, навчався на іншому факультеті.
Маєш право, доню, погодився батько. Молодці, що після навчання.
Але плани змінило здоровя Соломії. Богдан наполіг:
Ти мусиш обстежитися.
Обстеження показало жахливий діагноз. Коварна хвороба підкошила її. Богдан розумів дружина вгасає.
Марійка з Тарасом відклали весілля. Донька підтримувала матір, допомагала батькові. Та настала мить, коли Соломія пішла у вічність.
Богдан не знаходив собі місця, коїв себе за давню зраду. Раптом саме вона завдала дружині такої травми?
Після похоронів минув час. Одного разу, розбираючи речі матері, Марійка знайшла потемнілий конверт. У ньому був лист, написаний Соломією.
Серце дівчини стиснулося. У листі мати зізнавалася: Богдан не її рідний батько.
Колись, дізнавшись про зраду чоловіка, Соломія вирішила помститися. В той час у неї був короткий роман з учителем географії, який приїхав у командировку. Він був одружений і поїхав, не підозрюючи, що залишив після себе дитину.
Соломія вирішила: дитина носить імя батька, який не був справжнім.
«Тарас не повинен знати», вирішиМарійка перечитала лист ще раз, зітхнула глибоко і, сховавши його назад у конверт, вирішила, що ця таємниця назавжди залишиться тільки між нею й мамою.
