«Та ти ж їм He pідний! Bони Bиkинуть тебе з д0му!» Kpичaлa сусідка двaнaдцятиpічному Дмитру

Сусіди намагались її зупинити, але все було марно. Вона вже kpичaлa на хлопчика і 0б3иBала його батьків aлk0г0ліkами. Сказала, що вони поkиHули його, бо їм Hе потpібний був такий син, а самі на т0й cBiт давно відпpаBились. І йому дуже пощастило, що Олексій та Іра пожаліли його та прихистили, але тепер вони чекають на власну, рідну дитину, а його BиkиHуть Hа вyлицю, як неп0тріб. І додала:

— І чого ти на мене Bилyпився? Думаєш обмаHюю? А ти йди сам у них запитай! Вони тобі нiяkі He батьки, а зовсім чужі люди!

Хлопчик ніяк не міг повірити у слова сусідки тітки Галини. Його очі були повні слі3, але жінка і не думала закінчувати свою словесну aтаky:

— Та ти глянь на себе, шкіра смугла, волосся чорне, а у Олексія та Іри світле! Зрозумій нарешті, що ти звичайний підкидьок і нікому не потрібний!

— Не правда! Мама каже, що я на дідуся схожий!

— Боже правий! Та невже ти віриш у цю маячню?! Навішали тобі лапші на вуха, а ти й радий!

Нарешті Дмитрик не витримав, розплакався та побіг подалі від злої сусідки.

Сусіди кинулись на тітку Галю:

— Та ти що геть збожеволіла? Як ти можеш так з дитиною? Що він тобі зробив?

— Та що ж ти натворила! Хлопчику всього дванадцять! Олексій з Ірою хотіли зберегти це в таємниці, а ти все розбазікала! Що ти за людина така!

Жінки часто збирались біля будинку на лавочці, щоб обговорити нові чутки про життя сусідів, але ніколи не робили це зі злими намірами. У той час як сусідка Галина цілими днями сиділа біля під’їзду та розводила брудні плітки про кожного, хто трапився їй на око. Чоловік у неї п’яниця, а син Марко справжній розбишака і матір ні в що не ставить. Ось озлоблена життям жінка і сиділа весь день біля під’їзду і шукала, кому сьогодні насолити. Нині жертвою став Дмитрик.

— Галю, яка тебе сьогодні муха вкусила? Дмитрик тут стільки років бігав, а ти саме сьогодні надумала йому все розказати? Олексій з Ірою тобі того не подарують, сама побачиш! І будуть праві!

— Я не сказала нічого, що було б не правдою! Мені осточортіло слухати, який Дмитрик чудовий хлопчик, як батьків любить та у всьому допомагає, а який ввічливий та добрий! Ваш ідеальний хлопчик вчора образив мого Марка і мій терпець врешті урвався! Нічого, нехай помучиться тепер! — мовила розлючена Галина.

— Та твій Марко сам далеко не святий! Навіщо він кидав каміння у бездомного цуцика? Дякувати Богу, Дмитрик опинився поруч і собаку вдалось врятувати. Він лише попросив твого Марка не робити такого, а він з кулаками на Дмитрика кинувся! А сьогодні з рогатки стріляв і гніздо збив, куди тепер бідним ластівкам повертатись? Так що твій Марко отримав по заслугах! Злий він у тебе! Та і матір у нього не краща! — сказала сусідка Людмила.

Галина лише нагородила сусідку нецензурною лайкою.

Жінки більше не бажали перебувати у компанії Галини, а тому поспішили розійтися по своїх квартирах. Галина ж була в край задоволена собою. Вона поспішила поділитись своїм досягненням з чоловіком. Він хоть і був п’яницею, але людина все ж хороша та чесна. Вислухавши історію дружини він прийшов у гнів:

— Жінко, ти що зовсім з глузду з’їхала? Як ти могла сказати дитині таке? Йди геть з моїх очей! Я тебе і знати не хочу!

В кінці-кінців пара сильно посварилась і Галина повернулась на облюблене місце біля під’їзду. Незабаром до під’їзду підійшла Ірина, мама Дмитра. З дня на день жінка мала б вже народити, а тому через великий живіт ледь пересувалась.

Стривожена Ірина запиталась у сусідки чи та часом не бачила Дмитрика, бо він вже давно мав повернутись додому, а мобільний телефон хлопчика вимкнений.

Галина лише сердито вигукнула, що не стежить за її сином.

Ірина не знала, куди їй йти та що робити. Від страху її очі наповнились сльозами. Дмитрик був найріднішою людиною у їх з Олексієм житті. Вона полюбила його у ту ж секунду, коли вперше побачила. Пара мріяла про дітей, але обстеження показали, що Ірина безплідна. Тоді вони вирішили усиновити маленького хлопчика. І ось, пройшло одинадцять років і на сім’ю чекало справжнє чудо — Ірина завагітніла і у них буде донечка.

Дмитрик дуже зрадів новині, адже завжди мрів про молодшу сестричку. Хотів стати для неї опорою та підтримкою, як справжній старший брат.

Ірина не могла знайти собі місця, телефон Дмитра досі був недоступним, тоді жінка зателефонувала чоловіку.

У цей час Дмитрик сидів на своєму улюбленому місці біля ставу і плакав. Слова тітки Галини ніяк не йшли з його голови. Можливо, він і справді не рідний батькам, а вони колись просто пожаліли маленького покинутого хлопчика? Невже його і справді виженуть з дому після народження сестрички?

Хлопчик вже подумував і сам втекти з дому, але раптом йому згадалось як він маленький сильно захворів. Матуся ні на секунду не залишала його самого, сиділа біля його ліжечка, гладила по голові та розказувала казки. І як татко скасував усі свої плани, щоб прийти на його перші змагання з футболу, а коли команда хлопчика перемогла, то був на сьомому небі від щастя. І те, як батьки кожних вихідних ходять з ним у парк або в кафе.

«Як я міг подумати таке про своїх батьків… Як би там не було насправді, то мої батьки і вони мене люблять! А все, що сказала тітка Галя маячня!» — сказав сам собі Дмитрик.

Коли хлопчик глянув на годинник, то зрозумів, що мав повернутись ще годину тому! Дмитрик підірвався на ноги та побіг додому.

На балконі стояла сусідка Людмила і коли побачила хлопчика відразу вигукнула:

— Дмитрику! Твою маму повезли до лікарні і тато поїхав з нею! Ти можеш зачекати на батька у мене…

 

Та хлопчик вже не слухав жінку, а кинувся бігти до місцевої лікарні. Звісно його не впускали до матері, тому Дмитрик почав кричати:

— Матусю! Рідненька, пробач мені! Мені байдуже, що я вам не рідний!

До хлопчика вийшов батько і запропонував трішки пройтись. Дмитрик розповів йому про все, що сьогодні трапилось.

А тоді спитався:

— Татку, то це правда, що я вам не рідний?

Чоловік трохи помовчав, а тоді сказав:

— Ми з мамою всиновили тебе, коли тобі ще й пів року не було. Ти наш син і не важливо хто твої біологічні батьки! Ми любимо тебе понад усе на світі. Мама сьогодні ледь з розуму не зійшла, коли ти пропав…

— Мені дуже шкода, татку… Сподіваюсь мама зможе мені вибачити. З нею все буде добре? А з сестричкою?

— Так, усе буде прекрасно і з мамою, і з сестричкою! Запам’ятай, ми одна сім’я і ніщо не змінить цього!

Сестричка народила повністю здоровою і Дмитрик був на сьомому небі від щастя. Він усім серцем полюбив маленьку Іванку і на жодну секунду не відходив від неї. Сім’я стала ще дружнішою та щасливішою, а тітка Галина ніяк не могла збагнути як це трапилось! Вона ж доклала усіх зусиль, щоб сім’я розсварилась, а в результаті усе вийшло навпаки!

Оцініть статтю
Джерело
«Та ти ж їм He pідний! Bони Bиkинуть тебе з д0му!» Kpичaлa сусідка двaнaдцятиpічному Дмитру