Соломія сьогодні з нетерпінням чекала кінця робочого дня, передчувала, як вийде з офісу, а її зустріне коханий чоловік, і вони разом поїдуть у улюблену кавярню. Саме в цьому закладі вони познайомилися пять років тому в цей самий день.
З офісу вона вилетіла швидко й побачила чоловіка біля машини. Він посміхався:
Привіт, Василю, пригорнулася до нього, а він поцілував її в щоку.
Привіт, привіт. Ну що, поїхали до нашої кавярні? то запитав, то твердо сказав чоловік, а вона щасливо засміялася й кивнула. Вона чекала подарунок.
Трохи посидівши в кавярні, але не подарувавши нічого, Василь запропонував:
Гаразд, поїдем додому. Подарунок чекає на тебе там, таємничо усміхнувся.
Так? А що це? Чому не взяв із собою? здивувалася дружина.
Побачиш скоро й усе зрозумієш, відповів він.
Підїхавши до дому, вони вийшли з машини. Василь підійшов до чужого авто, натиснув на сигналку і воно відчинилося.
Ось, кохана дружино, тобі подарунок. Катайся на здоровя.
Соломія оніміла машини вона не чекала. Зараз же кинулася йому на шию:
Василю, дякую! Я завжди кажу, що в мене найкращий чоловік у світі. Як же я тебе люблю!
Вона боготворила його, бо він усіма своїми вчинками доводив любов. Василь багато працював, інколи без вихідних, щоб заробляти на подарунки, а ще вони відкладали на будинок. Мріяли про велику садибу за містом. А потім можна було б і дитину народити. Жили вони в трикімнатній квартирі Соломії, яка дісталася їй у спадок.
Кохана, тепер це твоя машина. Я знаю, як ти про неї мріяла.
Дома вони відсвяткували пяту річницю й купівлю авто, адже в кавярні не могли випити Василь був за кермом.
Наступного дня Соломія приїхала в офіс на новенькій червоній машині. Доволена увійшла до кабінету, а колеги вже чекали їм кортіло дізнатися, що подарував чоловік. Усі вітали.
Мій Василько подарував мені машину! Він мене розуміє з півслова, вона заплющила очі. Ой, дівчата, якби ви знали, який він чудовий. Уявіть, за пять років ми жодного разу серйозно не посварилися.
Вітаємо з таким розкішним подарунком! повторювали колеги.
Хтось щиро радів за неї, а комусь аж кіпіло від заздрості. Серед таких була Маряна колишня однокласниця Василя, яка завжди заздрила Соломії. Вона ще зі школи кохала його. Тепер, дивлячись на щасливу дружину, Маряна думала:
Чому одним усе, а іншим нічого? Та нічого, ще пострибає вона!.. А вслух посміхалася.
Соломія ж була наївною і не розуміла, що щастям ділитися не варто, воно любить тишу. Вона нічого не приховувала і думала, що колеги ставляться до неї так само. Не могла вона уявити, що знайдеться людина, яка піде на підлість заради чужого щастя.
Ближче до вечора Василь подзвонив і сказав, що затримається через роботу. Вона зітхнула, але не ображалася чоловік працював, щоб зібрати гроші на будинок.
Попрощавшись із колегами, Соломія підійшла до своєї машини.
Ну що, красуне, поїдемо додому, ніжно погладила кермо.
По дорозі вона заїхала до торгового центру, щоб купити чоловікові годинник.
Чудовий подарунок для Василька, думала вона.
Купивши гарно запакований подарунок, Соломія сіла в машину.
Тепер і я приголублю свого чоловіка. Дарувати так само приємно, як і отримувати.
Біля дому вона збавила швидкість, хотіла припаркуватися біля підїзду, як раптом відчула удар. Вискочивши, побачила чоловіка, який сидів на дорозі й тримався за ногу.
Боже, це я вас збила? Вибачте, зараз викличу швидку!
Але чоловік запропонував просто прикласти холодне. Соломія запросила його до себе. Вони піднялися в квартиру, вона перевязала йому ногу, без кінця вибачаючись.
Та годі вам, я готов щодня так травмуватися, аби вас бачити. Давайте знайомитися Юрій. А ви?
Соломія
Його погляд був за вкрай відвертий, їй навіть ніяково стало. Трохи посидівши, Юрій підвівся, але відмовився від підвезення. Раптом він побачив фото з Василем на полиці й здивовано запитав:
Ви його знаєте? Оце так! Хоча, чого я питаю ви ж на фото разом. Невже ваш брат? він сміявся. Звісно, брат, а хто ж ще!
Ви його знаєте? тепер здивувалася Соломія.
Авжеж! Він чоловік моєї сестри. Працьовитий дуже, постійно на шабашках, на заробітках, щоб котедж купити. Дома буває рідко, ну а як же, у нього ж мета
Соломії стало погано. Боляче, образливо.
Вона не памятала, як пішов Юрій. Його слова вдарили, мов заноза. Їй хотілося кричати й плакати. Вона заплющила очі:
Так не може бути Це ніби сон.
Але, відкривши очі, зрозуміла це реальність. Звідки Юрію знати проСоломія глибоко зітхнула, стиснула кулаки й вирішила перш ніж робити висновки, вона сама розвідає правду.
