Жіноча логіка
Ввечері Олег повернувся з роботи втомленим купа переговорів, розвязання проблем, і тільки одна радість сьогодні пятниця, завтра вихідний.
Хоч висплюся, а то тиждень був важкий, буркнув він, лягаючи спати, а дружина хитренько на нього подивилася.
Побачивши її погляд, Олег проворчав:
Оленько, дай зранку поспати, а то ж я тебе знаю
Олег і Олена одружені одинадцять років, синові Максимкові девять. Обоє працюють, причому дружина директор невеликої, але солідної компанії, чоловік теж на престижній посаді і з гарною зарплатою.
Ранок суботи в їхньому будинку завжди починається з прибирання. У будь-яку погоду, у будь-яке свято, завжди. А якщо субота робоча то у неділю. Олена патологічна чистюля. З одного боку, Олегові це підходить, а з іншого вона нікому не дає спокою у вихідний зі своїм прибиранням. Вона й сама не сяде, і нікому не дасть, поки в домі не буде ладу.
Коли заходить розмова на цю тему, Олег завжди каже:
Сказати, що я брудун це не про мене. Мої шкарпетки завжди на місці, по кутах не розкидаю, посуд у мийку іноді закидаю, і раковина не забита. Одяг у брудну складаю у кошик у ванній. Одним словом, живу акуратно. Але дружина має іншу думку.
У суботу Олена прокинулася, як завжди, трохи забарилася у ліжку вихідний, куди поспішати? У думках накидала план дій на день.
Гаразд, нехай чоловік поспить зайву годину, але не більше, бо як його не турбувати може й до обіду пролежати, думала вона.
Олег крізь сон почув голос дружини:
Ну давай уже прокидайся і піднімайся, у нас сніданок, а потім прибирання. У домі все розкидано, за тиждень пилу накопичилося.
Ну Олееенько, ну дай поспати, тиждень був важкий, протягнув чоловік, розуміючи, що вже не засне.
Але кожну суботу ранок починається саме так.
Олеже, тобі ж самому буде приємніше спати у чистій кімнаті, майже суворо відповідає дружина, потім йде до кімнати сина.
Максимку, це тебе теж стосується, іди снідати, син уже прокинувся і збирався вставати, після сніданку прибирання. Збереш свої танки та літаки, інакше я сама зберу.
Це для Максимка найстрашніше коли мама сама прибирає його іграшки. Тоді з його кімнати лунає крик:
Мамо, навіщо ти це зробила? Розібрала мою військову базу і засідку з шести солдатиків!
А чому в тебе ковдра на підлозі? питає мати.
Це не ковдра, зухвало відповідає Максимко, це ангар, і в ньому схований військовий аеродром.
Давай збирай іграшки, по всьому домі валяються, незадоволено каже Олена.
Тож кожну суботу чоловікові з сином дістається від господарки дому. Вони, звичайно, бурчать, але виконують, як треба.
Мам, може ми пограємось з татом, а потім усе приберемо? запропонував миролюбиво син.
Ніяких «потім», знаю я вас. Поснідаєш, прибереш, а там буде видно
Олена пішла на кухню, але вже звідти почувся її незадоволений голос:
А ти чого виєш? Я тобі недавно насипала корму, ти не голодний, так що замовкни.
Кіт Барсик терся лобом об її ноги і тихенько нявкав, мабуть, випрошуючи щось смачненьке. Барсик пухнастий кіт з блакитними очима, сірого забарвлення, але з білими вухами й лапками, улюбленець родини.
Будинок двоповерховий, невеликий, але затишний, місця вистачає всім. За тиждень накопичується пил і безлад, який впадає в очі. Ввечері ніхто не прибирає Олена й Олег повертаються з роботи втомленими, хочеться відпочити. Ну а Максимко само собою, сам нічого не зробить. Літо, пил, пісок від кота. Тож у суботу знаходиться справа для кожного.
Олег
