Його заповітна мрія
Захаре, ти знов прийшов із школи в дірявих штанах, докоряла мати синові. Знов бився, і, мабуть, з Мишкою? Ну скільки можна вам ворогувати? Ви ж однокласники.
Так, мамо, знов з Мишкою, але я його переміг, чесно й гордо відповів син. А якщо чесно, то він перший почав. Каже, що Яринка дружить тільки з ним. Та ще побачимо погрозив кулаком у вікно тринадцятирічний хлопчина.
Мишці цього разу дісталося, хоч минулого разу він Захара побив неправильно, підступно підставив підніжку. Той упав, не очікуючи, а Мишка й навалився зверху. З дитинства ці хлопці змагалися, кому більше подобається гарненька Яринка, їхня одноклаласниця. Вона, до речі, теж прийшла зі школи збурена і на питання матері відповіла:
От знову Захар бився з Мишкою, і тепер у Мишки синє під оком. А Захар штани на коліні порвав від мами йому точно дістанеться, і правильно. Навіщо він постійно чіпляється до Мишки? І чому Мишка має з ним битися, щоб він відчепився від мене? Мені Захар не подобається
Доню, таке в житті було, є й буде. Дівчині треба зробити свій вибір кого вона любить. А хлопці завжди виясняють стосунки кулаками, казала мати, але в душі хвилювалася, що дочка незабаром виросте, і справді постане перед вибором.
Мамо, мені Захар не подобається, я йому вже сто разів казала не подобається мені цей очкарик. Мишка кращий за нього, жвавіший і гарніший. Ніколи мені не сподобається Захар, ніколи!
Ох, доню, ніколи не кажи «ніколи». Ти не знаєш, що ще трапиться. Життя може підкинути такі сюрпризи, що й не снилися. Та й хто знає, яку долю тобі пошле згори. Дасть Біг, щоб усе було добре, сумно похитувала головою мати.
Мамо, яка тут доля? Просто мені Мишка подобається більше, ніж Захар, хіба не зрозуміло? обурювалася донька, але мати думала про своє.
Наближався випускний. Яринка як і раніше дружила з Мишкою, а Захар мовчки страждав. Він розумів, що зовнішністю поступається супернику, і вони вже не билися. Захару було ясно Яринка обрала не його. Сварки траплялися, але до бійок не дійшло.
Яринка з Мишкою гуляли ввечері й мріяли.
Знаєш, Мишко, я хочу велику родину. Ось одружимося, і в нас буде круглий стіл, щоб усі вміщалися. А ще я працюватиму в школі знаєш, хочу в педагогічний. А літом усією родиною поїдемо на море, щасливо усміхалася Яринка, схиливши голову йому на плече.
Мишка мовчки слухав, не перебивав, але й не погоджувався.
Яринко, це добре, велика родина, але тоді мені доведеться працювати вдень і вночі, щоб усіх прогодувати, усміхався хлопець. Я втомлюватимуся яке тоді море?
Мишко, я теж працюватиму, допомагатиму, носитиму гроші в сімю. Наших зарплат вистачить, серйозно запевняла вона.
Ще чого? Ти не будеш працювати, ти сидітимеш вдома, виховуватимеш дітей і чекатимеш чоловіка, пояснював Мишка.
Чому вдома? здивувалася дівчина.
Бо ти жінка, твоє місце вдома Чоловік голова родини, за
