Коли я прийшла до свого майбутнього дому, щоб зустріти свою невістку, я була повністю шокована тим, що побачила. Всі кімнати були повні бруду і недоглянутих рослин. Вазони, які стояли у кожному куточку, виглядали, наче їх ніколи не поливали. Кожен раз, коли підливали воду, земля разом із листочками витікала на підлогу, залишаючи неприємний слід.
Здається, що свекруха, яка твердила, що любить квіти, абсолютно не звертала на них уваги. Я не могла зрозуміти, як можна так не дбати про живу природу, яку вибрав для своєї оселі. І чому вона допускає такий бруд у себе, наче вони не є частиною її життя.
Коли спитала про квіти, свекруха сказала, що дійсно любить їх, і вони приносять їй радість. Вона додала, що просто немає часу або можливості займатися ними належним чином через зайнятість та інші справи. Але я не могла змиритися з цим виправданням, бо, на мою думку, якщо щось дійсно кохаєш, то знайдеш час і можливість для нього.
Мені було сумно бачити, як краса і життя пропадають через недбалість. І я зрозуміла, що мені, як майбутній дружині, необхідно зробити щось з цим. Я вирішила взяти на себе догляд за квітами у нашому будинку — змушу їх ожити, дам їм любов і догляд, який вони заслуговують.
З кожним днем я наводила порядок в кімнатах, утримувала квіти в гарному стані. Вкладала свою любов і піклування в кожну рослину. Я створювала для них комфорт і дбала про те, щоб вони завжди радували нас своєю красою. Деякі, правда, довелося викинути зовсім,бо вже не підлягали відновленню.
Свекруха, коли зауважила, що її квітів на підвіконні поменшало, дуже обурилася. «Як я могла без дозволу викинути живу рослинку?», — таким було її обурення. «Хіба вони були живі?» — здивувалася я. Бо й справді деякі з них доводилося реанімовувати тривалий час.
Це була моя перша і серйозна сутичка зі свекрухою. Однак з часом, коли вона побачила, що багато її вазонів ожило і розквітло, свекруха змінила ставлення до мене. Однак тема квітів ще довго була актуальною і болісною в нашому домі. Нові квіти з’являлися на підвіконні буквально щомісяця. Часом я була розгублена, що з ними робити? Адже це були лиш залишки від рослини. Проте свекруха запевняла, що вони живі, і їх викидати не можна.
Цей досвід навчив мене, що зміна починається з нас самих. Іноді треба брати ініціативу, щоб створити краще життя навколо нас. Мої старання принесли плоди, і тепер наш будинок переповнений любов’ю і прекрасними квітами, які є символом нашої згуртованості та злагоди. Ця розповідь навчила мене того, що коли ми знаходимо силу бути невпинними у догляді за нашими мріями і улюбленими речами, то ми змінюємо своє життя і життя інших.
