Тетяна схопилась від різкого дзвінка телефону. На екрані «Галина Іванівна». Свекруха дзвонила вже третій раз за ранок. Тетяна глибоко зітхнула, збираючи сили, і натиснула зелену кнопку.
Так, Галино Іванівно, слухаю.
Тетянко, чому не береш трубку? голос свекрухи звучав з докором. Я тобі дзвоню-дзвоню!
Я кашу для Софійки варила, руки були зайняті, збрехала Тетяна, хоча насправді просто не хотіла в сотний раз обговорювати, як неправильно вона виховує дитину.
Знову ці каші! Я ж казала дітям потрібне мясо! Мій Олежко на мясі виріс, ось який здоровенний! А твоя Софійка зовсім бліденька, от-от вітер здує.
Тетяна заплющила очі й порахувала до пяти. Їхній доньці було всього три роки, і лікар сказав, що вона розвивається нормально. Просто комплекція така у татову роду.
Галино Іванівно, ми її годуємо і мясом. Сьогодні на обід будуть фрикадельки.
Ось і добре! Я саме тому й дзвоню. Сьогодні до вас заїду, курячий бульйон привезу. На кісточках, як Олег любить. І котлет напекла, за своїм рецептом. А то ти зі своїми фрикадельками…
У «фрикадельках» пролунав такий неприхований сарказм, наче Тетяна пропонувала дитині отруту.
Не варто турбуватися, у нас усе є, спробувала заперечити Тетяна.
Яке там турбування? Бабуся онучку провідати хоче! Хіба заборониш?
У цій фразі був увесь характер свекрухи вміння поставити питання так, що будь-яка відповідь, окрім згоди, виглядала б як жорстокість.
Звичайно, приїжджайте, здалася Тетяна.
Закінчивши розмову, вона притулилася чолом до холодного вікна. За шибкою кружляли рідкісні сніжинки. Листопад видався похмурим.
Мамо, з ким ти розмовляла? із дитячої кімнати виглянула Софійка, тримаючи в руках зношену плюшеву ведмедицю.
Бабуся Галя приїде сьогодні, посміхнулася Тетяна, намагаючись, щоб голос звучав радісно.
А вона знову буде казати, що я погано їм? насупилася дівчинка.
У Тетяни защеміло серце. Навіть дитина помічала цю постійну критику.
Бабуся просто дуже тебе любить і хоче, щоб ти виросла здоровою.
Софійка не виглядала переконаною, але кивнула і повернулася до іграшок.
Тетяна взялася за прибирання. Хоча вони з чоловіком любили вільний творчий безлад, перед візитом свекрухи квартира мала сяяти чистотою. Інакше обовязково пролунало б: «У такому хліві й мікроби заведуться».
За дві години вона встигла вимити підлогу, протерти пил і навіть спекти яблучний пиріг єдину її страву, яку свекруха завжди хвалила.
Олег мав повернутися з роботи до обіду. Вони обоє працювали віддалено він програмістом, вона дизайнеркою. Але сьогодні у нього була важлива зустріч, і він поїхав до офісу.
У двері подзвонили о другій годині. Галина Іванівна була пунктуальна, як швейцарський годинник.
Ось і я, невісточко! свекруха, невисока жінка з фарбованим у каштановий колір волоссям, урочисто увійшла в квартиру, навантажена пакетами. А де моя принцеса?
Софійка несміливо визирнула із кімнати.
Іди сюди, золотце! Бабуся гостинців принесла!
Дівчинка підійшла й по-дитячому простягнула ручку для поцілунку. Цьому жПісля того візиту Тетяна зрозуміла, що родинна гармонія потребує не лише терпіння, але й твердості і тепер вона готова була захищати свій маленький світ, не боячись сказати «ні».
