Скільки я вже в шлюбі зі своїм чоловіком, стільки моїй свекрусі все не подобається. Її улюбленою справою було приходити та провіряти все, що я робила.
Ох, як же ж вона мене замучила з цими своїми рейдами перевірок не передати словами. А якщо й передати то далеко не культурними. Від прибирання куховарства. Все було не так. Навіть одяг в якому я ходжу дома був не такий.
А сьогодні вона перевершила сама себе.
Приходить зранку, а я в той час прибирала. Не добре я пил протираю та підлогу мию. Я мовчала і робила свою роботу далі. Посидівши годину вона зібралась та пішла. Пройшло декілька годин і вона знову прийшла. Цього разу я вже зварила бульйон та готувала запечену картоплю.
Прийшла, всілась на кухні і наказує мені:
-Давай сюди свій бульйон! Я маю перевірити, якою їжою ти мого синочка кормиш. — Я налила їй тарілку бульйону з м’ясом, дала лапші.
-О господи! Який противний бульйон! Як звичайна вода! М’яса майже немає! А лапша взагалі розварена вкрай! – зойкнула свекруха, заплітаючи за обидві щоки вже другу порцію. – Чого так мало м’яса? Юра ж добре заробляє!
Добре, нехай, головне, що вона знову побула годину та пішла. Я вже подумала, що матиму спокійний вечір, але видно я занадто багато хотіла.
Знову дзвінок в двері. І ви не повірите – прийшла свекруха. Знову!
-Що таке? Ви вже двічі приходили сьогодні. – не приховуючи роздратованість я.
-Я вирішила переночувати в тебе. Хочу перевірити чи не приводиш сюди всяких мужиків, поки мого синулі дома немає. – заявила мені свекруха.
-Ви в своєму розумі? Я благовірна дружина! – розлючено сказала я.
-Ти на мене тут не кричи, рота прикрий! А тепер пускай мене в квартиру! Я буду спати на вашому ліжку, а ти будеш спати на дивані у вітальні! – крикнула свекруха.
-Оооо ні! Ви зараз розвертаєтесь і йдете до себе додому і спите там де захочете! Хоч на підлозі, хоч в туалеті!
-Ти вкрай знахабніла! Ти як зі свекрухою розмовляєш то, а?! І це ти зараз збереш всі свої речі і вилетиш звідси кулею! Ти в цій квартирі ніхто! Це квартира мого сина! А ти йому взагалі не пара!
-А це з якого такого дива квартира, яка дісталась мені в спадок від бабусі ваша?! – ошелешено та розлючено почала кричати я. – А якщо ви мені не вірите, то не переживайте, маю всі документи і можу навіть показати!
Свекруха розлючено пішла додому. А наступного ранку, коли чоловік вже був дома вона знову заявилась і почала таку дуже цікаву розмову:
-Юрчику, а чого це твоя дружина не переписала квартиру на тебе? – від цих слів я аж чаєм поперхнулась. – Ти ж голова сім’ї! І квартира має бути твоєю!
Від такої наглості я втратила мову. Я випровадила свекруху з дому і тепер більше не відкриваю їй двері своєї квартири. А якщо вона хоче бачитися зі своїм сином, то нехай Юра йде до неї додому і там проводить з нею час.
