Десять років доглядала я за дідом чоловіка. У той час ми тулилися з дітьми й ним у орендованій квартирі десь на околиці Києва. А от сестра мого чоловіка, Ганна, жила собі спокійно у квартирі самого діда і нічогісінько не переживала. Ніхто того діда не потребував ні свекруха, ні онуки. Життя у мене не склалося якось з тримбітами: вищу освіту я не закінчила, забіглася у вагітність, про вдалу карєру навіть не мріяла.
Кожен день схожий на інший як дві каплі борщу: крутиться моє життя між доглядом за дідом та дитячими істериками.
Мій чоловік на постійній нервовій хвилі вдома не міг витримати частенько «виходив у запій», хоч без оковитої просто зникав. Та куди він дінеться? Іншим жінкам ти, вибачте, з дітьми й без житла не цікавий от і повертався назад. Я пробачила йому, хоч любов давно пішла в кущі Просто треба, щоб гроші дітям і дідові приносив. Час від часу Ганна до нас забігала але лише з однією метою: або випросити у діда пенсію, або нити про свої «злидні». А насправді не сказала б, що жили вони погано: без оренди можна і на відпочинок за кордон махнути.
Пять років тому дід залишив нам квартиру у спадок:
Так ти мені ближча, ніж дві мої родини разом узяті. Внук нікчема ще віддасть квартиру або мамі, або сестрі. Нехай мої правнуки, твої діти, тут живуть. Це така собі премія за те, що тягала мене на горбу. Щоб потім не нарікали, що життя ваше через мене таке було.
Про заповіт ніхто й не здогадувався. Та як тільки дід похворів, одразу ж навідалися й доня, тобто свекруха, й онука Ганна такі ніжності показувати. Тільки дід не з макогона, розумів усе досконало.
Щойно дід не стало спадок миттю розділили Свекруха й Ганна швиденько переконали мого чоловіка, щоб він відмовився від квартири мовляв, Ганна вже там живе. Той погодився, бо ж ідеальний «амігуа», тільки ніхто ще не знав про заповіт.
Наступного дня мій чоловік пакує валізи, каже знайшов іншу і жив зі мною тільки через діда. Поїхав. А з моєї душі, як камінь з хати свобода! Тільки це родичам не сподобалося довідались про заповіт і почалося: війна, погрози, виклики у суди.
Чуєш, ти нізащо квартиру не отримаєш! Не знаю, як ти того діда «доглядала» чи що ти йому там наплела, але все одно квартиру втратиш! Ти ж шахрайка ми це доведемо через суди.
А я їм: Ви знаєте, що я зрозуміла? Вже маю змогу вас усіх відправити геть. Тож, любі, пакуйте мішки і до побачення!
Їхні образи мене пронизати не змогли. Я, як тая козачка на коні: маю роботу, з дітьми своя квартира, й головне нічого вже не повязує мене з тією «шановною» родиною.
А ви б що зробили на моєму місці?
Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓
