Дорогий щоденнику, сьогодні мені боляче ділитися своїми думками. Мені здається, що моя свекруха намагається зруйнувати моє подружжя. Найгірше, що мій чоловік мені зовсім не вірить.
Коли я вийшла заміж за Олега, була найщасливішою жінкою на світі. Він був уважний, з повагою ставився до мене і завжди допомагав у всьому. Лише інколи нашу гармонію затьмарювала його мама пані Галина. Коли я познайомилась із нею, швидко зрозуміла: вона любить усе контролювати і не дуже розуміється на почуттях інших.
Галина Іванівна справжня шанувальниця домашнього затишку та традицій, але все має бути саме так, як вона забажає. Я відчула: якби ми жили разом, я б задихалася у цій атмосфері. З Олегом вирішили орендувати квартиру у Львові, щоб зберегти простір для себе.
Потім невимовне горе помер мій тато, Степан Михайлович. Він довго боровся з онкологією. Мені залишився у спадок просторий дім у селі біля Луцька. Ми з чоловіком довго думали й вирішили перебратися туди: і я, і Олег давно мріяли про власний город, сад, свіже повітря.
Майже рік минув після переїзду. Якось завітала свекруха. Вона без зайвих слів заявила: цей дім належить їй, бо, мовляв, мені вже й так все дісталося. Запропонувала поміняти будинок на однокімнатну квартиру в Хмельницькому. Звісно, я відмовила. Почалася сварка Галина Іванівна влаштувала справжній скандал і, кинувши образливі слова, пішла.
Вже через декілька годин мені телефонує Олег. Його голос був суворий: «Чому ти підвищила голос на маму? Чому так погано з нею поводишся?» Мені стало зрозуміло, що вона оббрехала мене, бо по-іншому й бути не могло. Тепер я не знаю, чим йому це довести і як поводитись далі. Дуже хочу, щоб він зрозумів, що я завжди була щирою і намагалася знайти спільну мову з його мамою. Але чи почує він мене?