У нас в родині є традиція — Дні Народження членів родини святкувати завжди, яка б ситуація не була. В житті й так не дуже багато радощів, позбавляти себе таких маленьких свят, буде перебір. Невдовзі сьомий День Народження нашого синочка Кирила.
Як завжди, ми з чоловіком вирішили замовити йому кулі, величезний торт з героями улюбленого мультфільму, та орендували дитячу кімнату з лабіринтом. Кирил покликав всіх друзів, яких хотів, ми запросили родину та близьких друзів. Свято планували проводити гучне та веселе для всіх. Вигадали кучу конкурсів для малечі та дорослих. Всім мало бути весело. Хоч всі відволічемось від сірих та тяжких буднів.
Проте моя свекруха вирішила інакше. Ще на етапі планування вона всіма силами намагалась втрутитись та зробити все по своєму. Все їй було не так. Місце якесь не таке, декорації погані, в лабіринтах діти собі ноги поламають… Коли б той поганий язик вже відсох… Не можна так говорити, але моєму терпінню вривався терпець. Вже навіть Роман, такий улюблений син, намагався з нею поговорити, по доброму просив заспокоїтись. Жінка не думала здаватись. Всі вмовляння пішли даром.
Свекруха взагалі забула, що в неї є свій дім, а тим паче свої обов’язки. Вона оселилась в нашій квартирі. Вже тиждень спекатись не можна. Всім керує.
Настав день святкування. Ще з дому, ми привітали синочка. З самого ранку зайшли до кімнати з повітряними кулями й величезним набором його улюбленого конструктора LEGO. Ці щасливі оченята потрібно було бачити. В такі моменти розумієш, навіщо витрачатись на такі широкі святкування та подарунки. Гроші можна заробити, а от емоції та спогади самі не з’являться.
НЕ поспішаючи ми всі родиною зібрались, та були готові їхати до ресторану. Раптом роздався дзвінок.
-Олено Михайлівно, доброго дня. Вас турбує дитяча кімната. У нас в замовленні стоїть анулювання свята на сьогодні, все вірно?
Я навіть не знала, що відповісти. яке анулювання?! Ми все так довго продумували, а тут анулювання.Й тут до мене дійшло. Вчора ввечері свекруха просила в мене телефон подзвонити. Ось куди вона дзвонила…
-Вибачте, але ні, все в силі. Ми приїдемо через три години. У вас якісь накладки в бронюванні, чи це просто уточнення?
-Вчора з вашого номера до нас зателефонували, та скасовувати замовлення. Слухавку взяла моя помічниця, в мене був вихідний. Щойно прийшла на роботу, бачу анулювання. Через те, що ми з вами давно співпрацюємо, вирішила уточнити, бо ж ще жодного разу за сім років не було скасовувань… мені здалось це дивним
-Так, Настю, це помилка, щиро дякую що перевірили…
Лють в мені аж кипіла. Відразу розповіла про ситуацію чоловікові. Я знала, що свекруха капосна людина, але навіть уявлення не мала, що вона зможе так вчинити з власним внуком. Чоловік зателефонував матері, та сказав, щоб на святкуванні й ноги її не було. До нашого будинку дорога також закрита. Нехай спершу подумає над тим, що вона вчинила, а потім поговоримо. Все життя капостити, й не отримувати по заслугах не вийде. Терпіння має свої межі. На що вона відповіла, що краще б ми їй купили шубу, ніж викинули гроші на дурні святкування.