Сусіди залишили кота на дачі пізньої осені і я не зміг залишити все як є

Є в нас на озері великий острів. В багатьох людей на тому острові є дачі. І ми не виключення. В сусідів наших по дачі є великий такий бурий кіт. Хуліган ще той. То прибіжить до мене поцупить щось зі стола. То поче гребстися в щойно засаджених грядках. Бешкетник загалом до якого я звик.

Але одного разу сусіди, з якими ми сусідували не лише дачами а й квартирами, повернулися з дачі без кота. Я почав перейматися та все ж підтвердив свої найгірші здогадки – кота залишили на дачі. Знаєте, можете називати мене дурнем чи ненормальним, але я дуже хвилювався за бурого. Він ж сам помре.

Так я намотував кола по квартирі майже трясучись від хвилювань і все таки вирішив – я заберу кота. І через декілька хвилин подзвонив керівництву та взяв вихідний.

Кіт цей мені як рідний. Я завжди любив котів, але довго не міг завести пухнастого муркутуна. Спершу батьки не дозволяли бо в мами сильна алергія на котів. Потім в будучи студентом в гуртожиток би ніяк не зміг взяти. Потім робота, одруження, народження сина. Домовились з дружиною, що заведемо пухнастика коли син підросте, щоб не сприймав кота за іграшку та не мучив його.

Наступного дня я хутко відправився на дачу. З самого ранку погода була поганою. Важкі чорні хмари додавали напруги в і так небезпечну ситуацію. Почалась противна мряка. Я приїхав до пристані. Не міг нікого знайти. А те й не дивно, в таку погоду ніхто б не захотів зараз ризикувати та відправлятись до острова.

Єдиний кого я зустрів на пристані – кремезний чолов’яга, який здавалось більший за мене вдвічі, хоча сам я не маленький. Я підійшов до нього та почав розказувати, що забув на острові дуже важливі папери і їх терміново потрібно забрати. Та дав йому купюру в п’ятдесят доларів. Так, мені їх не шкода, ради порятунку Бурого.

Він, бурмочи «найкращі» висловлювання про дачників та офісний планктон завів катер коли в ньому розмістились. Нарешті відправився. Я повинен забрати Бурого.

Почалась сильна буря. Мряка перетворилась в льодяний дощ, схожий на крупу.  Через бурю піднімались сильні хвилі на озері.  Вода попадала в катер, хоча і не у великій кількості. Чолов’яга проклинав все і вся і кричав мені, що за такі складнощі вартувало б доплатити з п’ятдесят тих доларів.

Ледве дібрались. Ці 30 хвилин були жахливими. Але головне, що ми вже на місці. Залишилось лише знайти кота. Я з усіх ніг побіг до дачі сусідів по дорозі кликучи кота. І ось. Він. Бурий! Який я радий був його бачити. Бідний вусатик дрижав від холоду та дивився на мене дуже сумними очима, в яких читалась якась провина.

Я не розумів, що за ноти провини в його очах. Коли я вже присів, щоб взяти його Бурий втік. Я побіг за ним. Він хоча і був виснажений, але все ж швидко бігав. Бурий різко звернув направо та застрибнув в якісь корчі. Я поліз за ним та побачив Бурого і… І ще одного кота – маленьке руденьке кошеня. Воно тряслось як осіннє листя в листопаді.

В той момент з горою проклять підбіг той чолов’яга, підійшов до нас подивився на котів та сказав:

-…Бери котів і хутко вертаємось до катера. Зараз почнеться заметіль, ми маємо як можна швидше вибратись звідси.

Я дуже здивувався його словам. Навіть не словам, а те як він їх сказав. Спокійно та впевнено. Без крику та проклинань. Взявши котів на руки ми разом побігли до катера. Я посади котів в катер, а чолов’яга вкутав їх ковдрами, які він тримав в катері про всяк випадок.

Прибувши на пристань він запитав мене:

-Чому збрехав про документи? Тепер в цій ситуації я виходжу останньою сволотою, яка проклинала тебе всю дорогу.

-Та я ж думав, що ви відмовите диваку, який спішить врятувати сусідського кота, якого залишили на дачі. – відповів я.

-Скажи ти реальну причину, я б краще допоміг, взяв якихось харчів для котів та речей, щоб краще їх закутати та зігріти.

Після його відповіді Бурий підійшов до чоловіка та почав гладитись об чоботи чоловіка, а потім, зрозумівши, що то не його нога а резинове взуття, став на задні лапи та сперся на той чобіт передніми, очікуючи коли той візьме його на руки. Чоловік виправдав очікування кота, взяв його на руки, а той у відповідь втулився мордою до його шиї, ніби ховаючись. Чолов’яга почав гладити та заспокоювати кота говорячи «Ну-ну-ну, тихенько, тихенько, тепер все добре». Так цікаво спостерігати за кремезним бородатим чоловіком, який проявляє таку ніжність до чотирилапого.

-Добре, тоді давай так. Віддай мені Бурого. Щоб не було одному все, а другому нічого. Він кіт хороший, прямо таки мужик, бо не залишив кошеня в біді. Мені такий якраз хорошим товаришем буде.

Я погодився. Тому Бурий глянув на мене ніби дякуючи та дуже радісно мявкнув.

Так в нашій родині з’явився Рижик та дуже хороший друг Володимир, з яким я тепер регулярно ходжу на рибалку. Хоча й не завжди приходжу тверезий та з рибою, але в рибалці головне атмосфера, релакс та хороша компанія, а все інше – другорядне.

Оцініть статтю
Джерело
Сусіди залишили кота на дачі пізньої осені і я не зміг залишити все як є